Героїзм і мужність в мирні дні

Відгриміли повні горя і страждань, мужності і героїзму роки Великої Вітчизняної війни. Але і в мирні дні на землі славних предків відбуваються і будуть відбуватися героїчні подвиги.

Самовідданість Міші Мороза. У 1977 році учень Оршанського педагогічного училища Михайло Мороз разом з іншими учнями працював на збиранні картоплі в колгоспі «Прогрес» на Витебщине. На транспортері картоплезбирального комбайна він зауважив іржавий снаряд, який рухався в барабан агрегату, загрожуючи життю працюючих. Міша швидко зняв його з стрічки і кинувся у бік рову, але донести не встиг … Рятуючи інших, він загинув сам. За мужність і самовідданість Михайло Мороз посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

Мужність воїнів-саперів. Тисячі різних боєприпасів щорічно знешкоджуються і знищуються відважними воїнами-саперами. І кожне знешкодження – це мужність, подвиг. При суцільному розмінуванні тільки Крупського району Мінської області, Дубровенского району Вітебської області і селища Тітовка під Бобруйском було знищено близько 84 тисяч вибухонебезпечних предметів, введено в експлуатацію 3330 гектарів землі. Величезну роботу виконали сапери на річках Західна Двіна і Лучеса. З води було витягнуто і знищені 2180 вибухонебезпечних предметів. На першому в історії нашої армії Всеармійського офіцерському зібранні, яке відбулося 21 травня 1997 року, Президент Республіки Білорусь Олександр Лукашенко вручив перші медалі нашої республіки «За адвагу» мужнім саперам: підполковнику Л. Лосенко, майору С. Рудакову, капітанам В. Гордієвич, І . Косинському, Н. Полуянова, старшим лейтенантам Ю. Золотопруду, С. Четверикова, Г. Шіфману.

Славні білоруські космонавти. З грудня 1973 року в освоєння космосу включилися білоруські лётчікікосмонавти П. І. Климук і В. В. Ковальонок. Кожен політ в космос – це подвиг, що вимагає всебічної теоретичної, практичної та психологічної підготовки, величезної працьовитості і виняткової мужності. Саме такі якості і проявилися у славних синів Білорусі – ётчіков-космонавтів СРСР, генералів, двічі Героїв Радянського Союзу Петра Ілліча Климука і Володимира Васильовича Коваленком, які вчинили по три польоти в космос як командирів космічних кораблів.

Вірність військовому обов’язку. У грудні 1979 року керівництво СРСР направило в Демократичну Республіку Афганістан обмежений контингент своїх військ. Афганська війна радянського народу, по суті, стала першою в світі війною проти поширення міжнародного тероризму, спробою зупинити занурення третього світу в постцівілізованний хаос. За десять років війни більше тридцяти з половиною тисяч солдатів, сержантів і офіцерів були послані в цю країну і з Білорусії. Білоруські воїни гідно виконували свій військовий обов’язок в Афганістані.

Про Героїв Радянського Союзу, першими отримали це високе звання в Афганістані, – гвардії старший сержант Олександрі Мироненко і Миколу Чепик – написані повісті й оповідання, вірші та пісні …

Микола Чепик з села травня Пуховічського району Мінської області загинув у неповних 20 років. 29 лютого 1980 взвод десантників успішно виконав бойове завдання зі знищення ворожого складу зі зброєю та боєприпасами. Група, очолювана Чепик, при поверненні до своїх була виявлена і оточена. У нерівному бою багато гвардійці були важко поранені, але продовжували боротися з ворогом. Микола відстрілювався до останнього патрона, а коли закінчилися боєприпаси, він узяв останню міну і, підпустивши до себе біжучий ворожу групу, підірвав її, загинув сам і знищив оточили його моджахедів. Відважний воїн-десантник до кінця виконав свій військовий обов’язок.

Наказом Міністра оборони Республіки Білорусь гвардії старші сержанти Микола Петрович Чепик та Мироненко Олександр Григорович навічно зараховані до списків особового складу 103-ї гвардійської окремої мобільної бригади.

Стійкість і відвагу проявили радянські воїни в запеклому бою на висоті 3234, захищаючи важливу дорогу на південь від Кабула. Противник обрушив на висоту масований ракетний, артилерійський і мінометний вогонь. У цьому бою особливо відзначився білорус з Могилева рядовий А. А. Мельников. Найстрашнішою була дванадцята атака. Моджахеди кинули основні сили на невгамовний кулемет Мельникова. Коли ж осколком снаряда кулемет заклинило, а вороги були вже зовсім близько, поранений кулеметник пустив у хід гранати. І не вистачило всього лише декількох хвилин до прибуття підкріплення. Всі 39 відважних воїнів, що боролися проти майже 300 моджахедів, нагороджені орденами, а Андрію Мельникову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Одним з прославлених героїв небезпечною і ризикованою професії вертолітники був майор В. В. Щербаков, уродженець д. Козімірово Полоцького району Вітебської області. В Афганістані він успішно здійснив 318 бойових вильотів. В один з них для порятунку оточених моджахедами десантників, які опинилися серед високих і суцільно прострілюються ворогом скель, вертолітники Щербакова пішли на смертельний ризик: проникли до оточеним і вивезли всіх в безпечне місце. А в іншому бою, після нанесення влучного ракетного удару по вогневих точках противника, один з вертольотів ескадрильї був пошкоджений і здійснив вимушену посадку. Моджахеди намагалися захопити авіаторів. Але несподівано для ворога Щербаков посадив свій вертоліт, члени його екіпажу вискочили з машини і автоматним вогнем зірвали підступний задум противника. У лічені хвилини все врятовані полетіли. Майору Щербакову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Герой Білорусі Володимир Карват. При виконанні навчального польоту 23 травня 1996 о 22 годині 54 хвилини літак підполковника Карват через виниклої пожежі став втрачати управління. Політ проходив на висоті 800 метрів над густонаселеній місцевістю. Під час отримання команди на катапультування літак знаходився над населеними пунктами Арабовщіна і Велике Гатище. Льотчик, незважаючи на щосекундну небезпека вибуху, продовжував виманювати його в сторону від села. Останні 14 секунд польоту підполковник Карват, використовуючи мінімальні можливості впливу на літак, продовжував виманювати його в сторону від села. Ціною власного життя і завдяки льотному майстерності він не допустив падіння літака на населений пункт, чим врятував безліч людських життів.

Указом Президента Республіки Білорусь за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового обов’язку, підполковнику Карват Володимир Миколайович посмертно присвоєно звання «Герой Білорусі».

Батьківщина. Вітчизну. Батьківщина – це наша земля, рідна природа, наше суспільство, це не тільки плоть, а й культура, дух народу.

Любов до Батьківщини – одне з найпрекрасніших і благородних почуттів людини. З перших миттєвостей життя у немовляти зароджується любов до матері. Далі він пізнає рідних і близьких, будинок, край, виховується на звичаї і моралі свого народу, мелодійності його пісень, краси рідної природи. Франциск Скорина зазначав, що «люди, де народилися і вигодувані, до того місця велику любов мають». Звідси, з «малої батьківщини», йдуть витоки любові до Батьківщини. У процесі освіти, виховання і трудової діяльності людина від чуттєвого сприйняття рідних місць і близьких людей переходить до усвідомлення рідної мови, культури, традицій і звичаїв народу, його звершень, до активного служіння йому і справі процвітання улюбленої Вітчизни.

Поняття «Батьківщина», «Вітчизна», «Вітчизна» однакові за змістом. Слова «Вітчизна» і «Вітчизна» більш емоційно піднесені і частіше вживаються у випадках, коли мова йде про захист. Справжня любов до Батьківщини не залежить від величі, багатств або благополуччя країни, ця любов безкорислива і чиста. Людина, що любить свою Батьківщину, пишається нею, радіє досягненням або засмучується невдач, всіляко сприяє її процвітанню і ніколи не залишить в біді.

Наша історія залишила безліч прикладів самовідданої любові, відданості і вірного служіння Батьківщині, самовідданості, мужності і героїзму, проявлених при захисті Вітчизни. У цій історії честь, слава і доблесть наших предків.

Ратні справи воїнів завжди особливо шанувалися народом і державою. Виконуючи обов’язок по захисту Вітчизни, воїни вступають в бій з ворогом, ризикуючи своїм життям. Тут проявляється вищий рівень моральності: готовність віддати життя заради порятунку рідних і близьких, свого будинку, землі, народу, Вітчизни, на виконання свого громадянського обов’язку.

Громадянськість і патріотизм. Громадянськість – це усвідомлене і глибоко розвинуте почуття необхідності гідно виконувати обов’язки громадянина своєї країни. Патріотизм – це відданість і любов до своєї Вітчизни, до свого народу. Патріотизм – вищий ступінь громадянськості, виражена в активній діяльності на благо улюбленої Батьківщини.

Споконвіку у білоруського народу зароджувалися, дбайливо зберігалися і чтились патріотичні почуття, що відображають його інтереси з розвитку та соборної захисту свого домашнього вогнища, землі, Вітчизни.

Патріотизм в Республіці Білорусь общенаціонален, він позбавлений територіальних, національних, економічних, політичних, релігійних або інших домагань чи амбіцій і спрямований на вдосконалення та захист свого демократичної правової держави.

Пам’ять народу та нагороди Батьківщини. Білоруський народ пам’ятає і шанує своїх видатних представників науки, культури, мистецтва, народних просвітителів, громадських і політичних діячів. Особливе місце в пам’яті народу займають вірні сини і дочки білоруської землі, які, не шкодуючи життя, зі зброєю в руках завойовували і відстоювали національну незалежність, честь і свободу Батьківщини.

На околицях сіл і в центрах міст, на жвавих автомагістралях і серед цвинтарної тиші споруджені сотні обелісків, монументів, стел і пам’ятників мужнім захисникам Вітчизни. На околиці городагероя Мінська руками вдячного народу насипаний курган Слави, а в центрі столиці велично підноситься монумент на честь перемоги нескореного білоруського народу над німецьким фашизмом. У нашій столиці створено Білоруський державний музей історії Великої Вітчизняної війни, а в місті Бресті споруджений музей-меморіал захисникам Брестської фортеці. У багатьох містах Білорусі запалено Вічний вогонь слави, організовані Вахти пам’яті, в республіці створені і діють сотні музеїв бойової слави. У Білорусі важко знайти населений пункт, в якому б не було вулиці, площі або школи, що носить ім’я захисника нашої Батьківщини.

Віддаючи належне мужності, відвазі і самовідданість, виявлені при захисті Вітчизни і виконанні обов’язків військової служби, Батьківщина нагороджує гідних синів орденами і медалями.

Посилання на основну публікацію