Участь Білорусі в міжнародних організаціях

Білорусія (Білоруська РСР) в 1945 році увійшла (поряд з СРСР і Української РСР) в число членів-засновників ООН. Білорусія складається в ряді спеціалізованих установ сімейства ООН (ЮНЕСКО, ЮНІДО, ВООЗ, ФАО, МОП, ІКАО, МСЕ, ВПС, ВОІВ, ВМО, МАГАТЕ, МБРР, МФК, МВФ), а також ОБСЄ (з 1992 року) і багатьох інших. міжнародних організацій. Бере участь як спостерігач в СОТ та ОЧЕС. Білорусь є членом СНД (з 1991 року), ОДКБ, ЄврАзЕС, ЄЕП.

У міжнародному становищі Білорусії виділяються два основні чинники – жорстка критика ЄС і США політики президента Лукашенка і стратегічні відносини з Росією.

Дипломатичні відносини між Білоруссю і США були встановлено 28 грудня 1991 року. У перші роки існування дипломатичних відносин були створені основи співпраці в політичній, торговельно-економічній та гуманітарній сферах. У січні 1994 року Білорусь відвідав з офіційним візитом президент США Б. Клінтон. Після обрання на пост президента А. Лукашенко у відносинах між США і Білорусією мав місце ряд інцидентів, які призвели до помітного охолодження двосторонніх зв’язків (наприклад, незаконна, за версією Державного департаменту США, конфіскація резиденції посла США в 1996 році, що призвело до його відкликання з Мінська). Офіційні представники США з 1997 року все більш критично оцінювали ситуацію із забезпеченням політичних прав і свобод в Білорусі і почали здійснювати політику «виборчого взаємодії», яка привела до різкого зниження рівня міжнародного співробітництва. Однак одночасно США і ЄС розширили співробітництво з білоруськими НПО, що представляють громадянське суспільство. У 2004 році Конгресом США був прийнятий «Акт про демократію в Білорусі», згідно з яким уряду США заборонено надавати Білорусії будь-які позики, кредитні гарантії, страхові виплати, фінансування і будь-яка інша фінансове сприяння, за винятком допомоги гуманітарного характеру. Як заявив президент США Дж. Буш, «Акт про демократію в Білорусі» має на меті «сприяння всім, хто прагне повернути Білорусію на її законне місце в Євро-атлантичному співтоваристві демократій».

У 2005 році держсекретар США К. Райс заявила, що «створений Олександром Лукашенко режим є останньою диктатурою в Європі». У 2006-2007 роках був введений режим обмежених санкцій на фінансові операції за участю білоруських компаній, в тому числі заморожені рахунки Білоруського державного концерну з нафти та хімії «Белнефтехим». В результаті було значно скорочено кількість співробітників американського посольства в Мінську і білоруського в Вашингтоні, а також відкликані посол Білорусі в США для консультацій до Мінська і американський посол – в Вашингтон. Відповідальність за існуючий рівень двосторонніх відносин білоруська влада покладали виключно на американську сторону. 5 вересня 2008 року після звільнення в Білорусі ряду осіб, які вважалися в США політичними в’язнями, були пом’якшені санкції відносно двох підприємств «Белнефтехіму» – «Лакокраски» і «Полоцьк-Скловолокно».

ЄС ставить перед собою ряд стратегічних завдань у сфері зовнішньої політики, першочерговим серед яких є створення стабільної Європи. Як і США, ЄС стурбований сусідством з країною, в якій існує авторитарний режим правління, і прагне впливати на зміну суспільно-політичної ситуації в Білорусі, підтримуючи розвиток громадянського суспільства в країні і опозиційні рухи. У 2008 році після деякого поліпшення в області дотримання свободи слова і ослаблення тиску на опозицію ЄС виключив Лукашенко зі списків осіб, які не допускаються до в’їзду в ЄС. У квітні 2009 року президент Лукашенко отримав від ЄС запрошення до участі в саміті ЄС в Празі, на якому було затверджено програму «Східне партнерство».

Для Білорусії співпрацю з Російською Федерацією має стратегічне значення. Економічно Білорусія істотно залежить від Росії. Поставки російської електроенергії складають до 80% від її споживання. Російські енергоносії забезпечують потреби країни на 90% по нафті і 100% – по газу. Росія надає Білорусі ринок для збуту не цілком конкурентоспроможною на світових ринках продукції. Російські платежі за транзитні перевезення залізничним і трубопровідним транспортом забезпечують значну частину надходжень до білоруську казну. За рахунок пільгових цін на газ (вони залишилися пільговими, незважаючи на підвищення в 2007 році) здійснюється опосередковане субсидування білоруського бюджету. Разом з наданими країні кредитами і списанням старих боргів ці субсидії забезпечують до 40% державного бюджету країни.

Посилання на основну публікацію