Особливості партійної системи Польщі

Починаючи з 1989 року в Польщі функціонує багатопартійна система. У країні діє велика кількість політичних партій і об’єднань: на сьогоднішній день налічується більше 100 зареєстрованих партій. Право на об’єднання громадян у рамках асоціацій гарантується ст. 58 конституції 1997 року.

Діяльність партій регулюється Актом про політичні партії, який був схвалений Сеймом в травні 1997 року Акт регулює насамперед порядок фінансування і реєстрації партій. Відповідно до Акту, політичні партії Польщі не можуть фінансуватися з зарубіжних джерел. Партії, які отримали достатню підтримку виборців (2,5%), можуть розраховувати на субсидування з державного бюджету. Політичні партії та об’єднання не мають права відкривати свої осередки на підприємствах і в різних організаціях.

Конфігурація партійної системи Польщі може бути представлена ​​наступною віссю: партії – наступниці опозиційних рухів 1980-х років (праві партії), з одного боку, і партії-спадкоємиці коаліції, яка правила до початку транзиту (ліві партії), – з іншого.

Ліве крило відрізняється відносною стабільністю (стабільність зберігалася аж до початку 2005 року). Його основу становить Союз лівих демократів (СЛД), який є наступником ПОРП. СЛД, що займає помірно ліві позиції, зумів знайти в своїй платформі вдалий баланс між демократичними цінностями, принципами соціальної рівності і питанням про інтеграцію в євроатлантичні структури. Партія є масовою і налічує близько 160 тисяч членів. СЛД створює досить ефективні ліві коаліції, в тому числі і з лівими соціал-демократичними організаціями колишньої «Солідарності», напр, з «Союзом праці». У березні 2005 року в партії стався розкол. Під гаслом повернення до соціал-демократичних цінностей з альянсу вийшов спікер Сейму Марек Боровський, який створив нову лівоцентристську партію – Соціал-демократичну партію Польщі (СДП). У СДП перейшов ряд регіональних організацій, а також деякі депутати Сейму.

Праве крило фрагментований. «Солідарність» як єдине ціле перестала існувати фактично вже в 1989 році з початком конфлікту між Лехом Валенсою і Тадеушем Мазовецьким. Від виборів до виборів змінюються коаліції-наступники «Солідарності». Інші праві партії в цілому не отримують кількості голосів, порівнянного з лівими. Діючі в Сеймі праві партії утворені не раніше 2001 року, тобто безпосередньо перед виборами. В даний час правий спектр представлений «Громадянською платформою», створеної в 2001 році на основі виборчого блоку «Солідарності» і «Союзу свободи». До 2005 року «Громадянська платформа» значно зміцнила свої позиції, а в 2007 році виграла вибори в Сейм. Тому можна говорити про подолання фрагментированности правого сектора. До правих партій відноситься також і «Закон і справедливість», заснована в 2001 році.

У Польщі традиційно сильна Селянська партія, що обумовлено особливою роллю селянства в соціальній структурі польського суспільства. Польська Селянська партія налічує в своїх рядах 200 тисяч членів.

Відзначається зростання популярності націоналістичних і радикальних партій, до числа яких належить «Самооборона» – радикальна партія, що об’єднувала електорат, який програв від реформ, а також «Ліга польських сімей» – радикальна права партія націоналістів-католиків.

Вступ Польщі до Європейського союзу наклало відбиток на національну партійну систему. Польща має можливість делегувати 54 делегата до Європарламенту. У червні 2004 року на виборах в Європарламент перемогу здобула «Громадянська платформа», отримавши 26,8% голосів. СЛД зайняв лише четверте місце, набравши всього 10,7%. Сенсацією стало друге місце популістської «Самооборони», за яку проголосували 14,7% населення. «Ліга польських сімей» набрала 13,9%, а «Закон і справедливість» – 10,7%.

21 жовтня 2007 року в Польщі відбулися вибори до парламенту країни. За результатами виборів до Сейму перемогу здобула «Громадянська платформа» на чолі з Дональдом Туском, який отримав право сформувати уряд.

Посилання на основну публікацію