Лютнева революція 1917 року. Коротко

Лютнева революція 1917 року в Росії ще носить назву Буржуазно-демократичної. Вона друга за рахунком революція (перша відбулася в 1905 році, третя в жовтні 1917-го).

Лютневою революцією почалася велика смута в Росії, в ході якої впала не тільки династія Романових і Імперія перестала бути монархією, але і весь буржуазно-капіталістичний лад, в результаті чого в Росії повністю змінилася еліта.
Лютнева революція 23 лютого – 3 березня 1917 (за старим стилем).

Причини Лютневої революції

  • Нещаслива участь Росії в Першій світовій війні, що супроводжується ураженнями на фронтах, дезорганізацією життя тилу;
  • Нездатність імператора Миколи II правити Росією, що вирожалось в невдалих незначних міністрах і воєначальниках;
  • Корупція на всіх поверхах влади;
  • Економічні труднощі;
  • Ідеологічне розкладання народних мас, які перестали вірити і царю, і церкві, і місцевим начальникам;
  • Невдоволення політикою царя представниками великої буржуазії і навіть його найближчими родичами.

«…Вже кілька днів ми жили на вулкані… У Петрограді висохло збіжжя, – транспорт сильно розладнався через надзвичайні сніги, морози і, головне, звичайно, через напруження війни… Сталися вуличні заворушення… Але справа була, звичайно, не в хлібі… Це була остання крапля… Справа була в тому, що в усьому цьому величезному місті не можна було знайти кілька сотень людей, які б співчували владі… І навіть не в цьому… Справа в тому, що влада сама собі не співчувала… Не було , по суті, жодного міністра, який вірив би в себе і в те, що він робить… Клас колишніх володарів сходив нанівець… »

(Вас. Шульгін «Дні»)

Хід Лютневої революції

  • 21 лютого – хлібні бунти в Петрограді. Натовпи громили хлібні магазини;
  • 23 лютого – початок загального страйку робітників Петрограда. Масові демонстрації з гаслами «Геть війну!», «Геть самодержавство!», «Хліба!»;
  • 24 лютого – Страйкували більш 200000 робочих 214 підприємств, студенти;
  • 25 лютого – Страйкували вже 305000 чоловік, стояв 421 завод. До робітників приєдналися службовці, ремісники. Війська відмовилися розганяти мітингувальний народ;
  • 26 лютого – Продовження заворушень. Розкладання у військах. Нездатність поліції до відновлення спокою. Микола II переніс початок засідань Державної думи з 26 лютого на 1 квітня, що було сприйнято як її розпуск;
  • 27 лютого – збройне повстання. Запасні батальйони Волинського, Литовського, Преображенського відмовилися підкорятися командирам і приєдналися до народу. У другій половині дня повстали Семенівський полк, Ізмайловський полк, запасний автобронедівізіон. Були зайняті Кронверкський арсенал, Арсенал, Головпоштамт, телеграф, вокзали, мости. Державна Дума призначила Тимчасовий комітет «для проштовхування порядку в Петербурзі і для зносин з установами та особами»;
  • 28 лютого, ніч, Тимчасовий комітет оголосив про те, що бере владу в свої руки;
  • 28 лютого повстали 180-й піхотний полк, Фінляндський полк, матроси 2-го Балтійського флотського екіпажу і крейсера «Аврора». Повсталий народ зайняв всі вокзали Петрограда;
  • 1 березня – Повстали Кронштадт, Москва, наближені царя пропонували йому то введення в Петроград вірних частин армії, то створення так званого «відповідального міністерств» – уряду, що підкоряється Думі, що означало перетворення Імператора в «англійську королеву»;
  • 2 березня, ніч – Микола II підписав маніфест про дарування відповідального міністерства, але було вже пізно. Громадськість вимагала зречення.

“Начальник штабу Верховного головнокомандувача” генерал Алексєєв запросив телеграмою всіх головнокомандуючих фронтами. Телеграми ці запитували у головнокомандувачів їхню думку про бажаність за даних обставин зречення государя імператора від престолу на користь сина. До першої години дня другого березня всі відповіді головнокомандувачів були отримані і зосередилися в руках генерала Рузського. Відповіді ці були:

  1. Від великого князя Миколи Миколайовича – головнокомандувача Кавказьким фронтом;
  2. Від генерала Сахарова – фактичного головнокомандувача Румунським фронтом (власне головнокомандувачем був король Румунії, а Сахаров був його начальником штабу);
  3. Від генерала Брусилова – головнокомандувача Південно-Західного фронту;
  4. Від генерала Еверт – головнокомандувача Західним фронтом;
  5. Від самого Рузського – головнокомандувача Північним фронтом. Всі п’ять головнокомандувачів фронтами і генерал Алексєєв (ген. Алексєєв був начальником штабу при Государі) висловилися за зречення Государя імператора від престолу».

(Вас. Шульгін «Дні»)

  • 2 березня близько 15 годин цар Микола II прийняв рішення зректися престолу на користь свого спадкоємця, цесаревича Олексія при регенстві молодшого рідного брата великого князя Михайла Олександровича. Протягом дня цар прийняв рішення відректися також і за спадкоємця;
  • 4 березня – в газетах були опубліковані Маніфест про зречення Миколи II і Маніфест про зречення Михайла Олександровича. “Людина кинулась до нас – Милі! – Закричав він і схопив мене за руку-Чули? Немає царя! Залишилася одна Росія.”

Він міцно розцілувався з усіма і кинувся бігти далі, схлипуючи і щось бурмочучи … Була вже година ночі, коли Єфремов звичайно спав непробудним сном.

Раптом в цю невизначену годину пролунав гучний і короткий удар соборного дзвона. Потім другий удар, третій.

Удари частішали, тугий дзвін вже плив над містечком, і незабаром до нього приєдналися дзвони усіх навколишніх церков.

У всіх будинках запалювалися вогні. Вулиці заповнилися людьми. Двері в багатьох будинках стояли кинуті навстіж. Незнайомі люди, плачучи, обіймали один одного. З боку вокзалу летів урочистий і радісний крик паровозів (К. Паустовський «Неспокійна юність»)

Результати лютневої революції 1917 року

  • Скасована страта;
  • Даровані політичні свободи;
  • Скасовано «смугу осілості»;
  • Початок профспілкового руху;
  • Амністія політв’язням;
  • Росія стала найдемократичнішою країною світу;
  • Економічна криза не була зупинена;
  • Участь у війні тривала;
  • Перманентна урядова криза;
  • Почався розпад імперії за національною ознакою;
  • Невирішеним залишилося селянське питання.
Посилання на основну публікацію