Інфантилізм – це …?

Інфантилізм (інфантильність) – небажання діяти, думати, вирішувати проблеми, брати на себе відповідальність. Прагнення до того, щоб всім цим займалися інші, аргументуючи (насамперед самому собі) їх більшої обізнаністю, працездатністю, професіоналізмом, сміливістю, рішучістю, їх більш гнучким розумом, тактом, делікатністю, витримкою, дисципліною, вобщем, всіма достоїнствами, які можна приписати людині, аби самому жити у спокої і душевний комфорт.

Відносно недавно термін «інфантилізм» використовувався лише в медичній практиці і означав відсталість розвитку, яка виявляється збереженням в дорослому стані рис, характерних для дитячого віку, адже і саме слово походить від латинського infantilis – дитячий, дитячий. Проте потім він знайшов більш значення

Термін «інфантилізм» був введений французьким лікарем Ернстом-Шарлем Ласега (E. Lasegue) в 1864 р Він позначає відносно рівномірну затримку темпу психічного і фізичного розвитку людини
Види інфантилізму

– Психологічний – затримка в розвитку особистості: поведінка людини не відповідає її віку.
– Фізіологічний – фізична недорозвиненість: уповільнення росту і розвитку систем організму. Виникає внаслідок хвороби.
– Правовий – Невміння і небажання жити законами суспільства, прагнення отримати від життя все і відразу за принципом «мета виправдовує засоби».
– Соціальний – неприйняття молодими людьми нових обов’язків та зобов’язань, пов’язаних з процесом дорослішання.

Синоніми слова «інфантильність»

Несерйозність
Ребячливость
Наявність
Дитячість
Легковажність
Безпечність
Безпідставність
Бездумність
Легковагість

Посилання на основну публікацію