Цікаві факти про годинник

Першим, хто зробив сучасні механічні годинники, був голландський учений Г. Гюйгенс. Це він у 1657 році застосував маятник як регулятор руху лічильного механізму, і з тих пір в принципі пристрою механічних годинників нічого не змінювалося – йшло тільки поліпшення, і годинники ставали більш точними.

 

А ось самі-самі перші години були сонячні. Колись давним-давно і вода допомагала визначати людям час. Майже одночасно з сонячним годинником з’явилися і водяні. Клепсидры – так називали стародавні греки водяні годинники. Вони являли собою велику посудину, з якого витікала вода. Рівень її знижувався від однієї позначки до іншої. Так можна було підрахувати, скільки минуло часу.

 

Грецький механік Ктезибий зробив красиві і дуже точні водяні годинники. Вони і сьогодні могли б прикрасити будь-який інтер’єр, але аж надто громіздкі. Принцип у них був таким: натекающая в красиву вазу вода піднімала поплавок, а крилатий хлопчик, з’єднаний з ним, показував час витонченою указкою. Вода піднімається в чашці, виштовхуючи поплавок, а указка ковзає по довгій низці рисок і цифр. Другий такий же крилатий хлопчик втирає сльози, а вони нескінченно струмують у нього з очей. Йому дуже сумно, адже час іде безповоротно. Зараз ці водяні годинники можна побачити в музеї. Такими годинами давно вже ніхто не користується. Адже вони ветерани часу, їм більше двох тисяч років.

 

Молодші ж брати водяних годин – пісочний. В них пісок з одного сосудика пересипається в інший. Годинники ці можуть відраховувати різний проміжок часу: 15 хвилин, півгодини, годину. Пісочний годинник довго застосовували на флоті, тому що вони не боялися качки. У середні століття франти носили їх замість кишенькових годинників, прив’язуючи до коліна шовковою стрічкою. Та і зараз ще можна зустріти подекуди пісочний годинник, хоча б навіть в якості сувенірів. Не знаю як зараз, а на моїй пам’яті їх використовували в школах, поліклініках, а 40 років тому за ним перевіряли якість механічних заводних іграшок на заводах. Так що пісочний годинник виявилися найживучіші з усіх старовинних годинників.

 

Цікаві факти про годинник дійшли до нас із Середньовіччя. Тоді теж люди стежили за часом і визначали його по-різному, наприклад, до винаходу годин ченці орієнтувалися за кількістю прочитаних молитов. Мабуть, цей спосіб був не досконалий і не точний. Потім в монастирях, а потім у побуті стали використовувати вогненні годинник для підрахунку часу. Як це робилося? Брали свічку і наносили поділу, кожне з яких відповідав певному відрізку часу.

 

Китай йшов своїм шляхом і ще до винаходу європейських годин застосовував свої цікаві конструкції. Розтерта в порошок деревина замешивалась у вигляді тесту, сдабривалась пахощами, потім розкочувалася на палички, яким надавалося найрізноманітніша форма, в тому числі і спіралі. Це були вогненні годинник, з них досягали в довжину декількох метрів і горіли місяцями. А якщо до паличок підвішували важкі металеві кульки, то прогорить і гаснучи свічка, высвобождала кульки і вони падали у воду. Ось такий був своєрідний вогненний будильник.

Посилання на основну публікацію