Чому у Франкській державі до влади прийшла нова династія

Відразу ж після смерті Хлодвіга ранньофеодальна держава франків було роздроблене на уділи його чотирьох синів. Пізніше на деякий час государям Франкського держави вдалося об’єднати розрізнені частини, однак могутність королівського роду Меровінгів, засноване на можливості пожалувань земельних ділянок своїм дружинникам, було серйозно підірвано відсутністю вільних земель.

Розпочаті чвари виявили всю неміцність королівства Меровінгів, в якому то тут, то там з’являлися внутрішні кордони в результаті виходу з покори місцевої знаті або опору населення стягування податків.

Серед безладу і смут престиж посади керуючого палацом (майордома), який відав королівським майном, замінював короля як голова королівського суду під час його відсутності, неухильно зростав. Подальшому піднесенню майордомов сприяла й та обставина, що Меровинги в VII ст., За небагатьма винятками, були слабкими і нездатними государями, які отримали прізвисько «ледачих».

В результаті Меровинги були відтіснені, а фактична влада в королівстві опинилася в руках окремих вихідців із знатних землевласників, які займали посаду майордомов.

Зміцнивши своє становище у всіх областях Фраккского держави, майордом повинен був рано чи пізно заявити претензії на королівський престол. Так і вчинив син Карла Мартелла Піпін II Короткий (741-768). Щоб узаконити захоплення престолу, він звернувся з посланням до тата, в якому просив роз’яснити, хто повинен бути королем франків: той, хто має владу, або той, хто користується тільки титулом? Папа, який бажав отримати військову допомогу Франкського держави проти тіснили його лангобардів, відповів, що королем повинен бути той, хто має справжню владу.

У 751 р Піпін зібрав в Суассоне франкскую знати і був нею проголошений королем, а останній Меровінг Хильдерик III і його син були пострижені в ченці. За підтримку папи Піпін Щедро обдарував церкву новими земельними даруваннями й надав папству очікувану військову допомогу.

У 754 і 757 рр. франки здійснили два походи проти лангобардів. Відвойовані у них землі в області Рима і Равенни (Равеннский екзархат) були віддані татові Стефану II ( «дар Піпіна»).

Так виникла Папська область – світське володіння римського престолу. Щоб надати більшу законність цієї оборудки, була складена фальшива грамота – «Константинов дар», згідно з якою імператор Костянтин (IV ст.) Передав під владу римського єпископа Сильвестра I Римську область і всю Італію, зробивши його своїм «вікарієм» над усією західною частиною Римської імперії.

Фальшивість цієї грамоти була доведена тільки в XV в. італійським гуманістом Лоренцо Балла, хоча в її істинності сумнівалися і раніше. Папська держава проіснувала до 1870 р Егоостатком є ​​сучасний Ватикан.

Посилання на основну публікацію