Чому статистика є суспільною наукою

Слово «статистика» походить від латинського слова «status», що буквально означає стан, стан речей.

Особлива роль у розвитку статистики як науки (економічної, демографічної та моральної) належить бельгійському математику, астроному і соціологу А. Кетле, який організував Центральну бельгійську статистичну комісію і Перший міжнародний статистичний конгрес (Брюссель, 1853 г.) і довів, що деякі масові громадські явища (народжуваність, смертність, злочинність і ін.) підкоряються певним статистичним закономірностям.

Статистика відноситься до суспільних наук, вона має ряд істотних специфічних особливостей, що відрізняють її від інших наук про суспільство. І головна відмінність цієї науки полягає в предметі дослідження.

Як самостійна громадська наука статистика вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, досліджує кількісне вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах. Статистика характеризує обсяг цих явищ, їх динаміку, структуру і показує взаємозв’язок між окремими явищами. Дані статистики про розміри і кількісні співвідношення соціально-економічних явищ мають дуже велике значення. Вони широко використовуються для вирішення безлічі практичних питань, а також в наукових дослідженнях. Достовірні дані статистики мають велику доказову силу.

Статистика вивчає явища і процеси в житті суспільства за допомогою статистичних показників. Статистичний показник – це кількісна оцінка досліджуваного явища. Залежно від цільової функції статистичні показники можна поділити на два основних види: обліково-оціночні та аналітичні. Обліково-оціночні показники відображають обсяг або рівень досліджуваного явища в конкретних умовах місця і часу. Аналітичні показники використовуються для характеристики особливостей розвитку, поширеності в просторі, співвідношення його частин, взаємозв’язку з іншими явищами.

Специфічна риса статистики полягає в тому, що у всіх випадках її дані відносяться до сукупності. Статистична сукупність – це безліч одиниць досліджуваного явища, об’єднаних відповідно до завданням дослідження єдиної якісної основою. Характеристики окремих індивідуальних явищ потрапляють в поле зору статистики лише в якості підстави для отримання зведених показників сукупності. Наприклад, реєстрація шлюбу має певне значення для даної індивідуальної пари, яка вступає в нього. До статистикою ж відносяться лише зведені дані про кількість укладених шлюбів, про склад вступають в них – за віком, за джерелами засобів існування та ін. Індивідуальні випадки одруження цікавлять статистику лише остільки, оскільки на підставі відомостей про них можливо отримати зведені дані.

Посилання на основну публікацію