Які слова називаються запозиченими? Приклади

Запозиченими називаються іншомовні слова, які поповнили словниковий склад української мови.

Сам термін «запозичені слова» є «промовистим». Легко зрозуміти його сенс, звернувшись до спільнокореневих слів: «запозичувати», «запозичення».

За своїм походженням в лексиці української мови виділяють споконвічно українські слова і запозичені.

Споконвічно українські слова

Словниковий запас української мови складається з різних лексичних одиниць. Найдавніший пласт складають споконвічно українські слова, які можна назвати самобутніми.

Древній слов’янин позначив цими словами те, з чим він стикався у своєму житті щодня:

  • жито;
  • ніч;
  • місто;
  • село;
  • дочка;
  • мати;
  • син;
  • батько;
  • радість;
  • біль;
  • корова;
  • сніг;
  • вітер;
  • молодий;
  • хороший.

Але український народ не жив ізольовано, поруч жили сусідні народи. Йшла активна торгівля, обмін товарами, встановлювалися територіальні та культурні взаємини з різними народами Заходу і Сходу. Наслідком цих історичних зв’язків є засвоєння нових понять і назв цих понять.

Запозичені слова

Запозичення з’являються в результаті територіальних контактів, обміну культурною та науковою інформацією.

Серед лексичних запозичень розрізняють старослов’янізми і запозичення з інших мов.

Старослов’янізми

Значне місце в лексиці української мови займають старослов’янізми — слова, що увійшли в українську мову з старослов’янської. Для них характерні відмітні ознаки, які вкажемо:

це, по-перше, неповноголосні поєднання ра, ла, ре, ле

  • солодкий — солод;
  • град — місто;

Відмітні ознаки запозичених слів

Запозичені слова з інших мов мають свої відмітні іншомовні риси.

Грецькі за походженням слова мають початковий звук [ф], початкова е, поєднання приголосних пс, кс; коріння авто-, логос, фото -, термо -, теле -, біо -, гео, геліо, аеро, філо, фоно тощо, наприклад:

  • фонетика, ліхтар, етика, епілог, психолог, ікс.

У латинських слів відзначимо наявність

  • початкових букв ц і е;
  • цемент, електрика;
  • кінцеві –ус і -ум – синус, косинус, кворум, ультиматум, акваріум;
  • приставок ультра-, екс-, екстра–, контр–
  • ультрамодний, екс-президент, екстраординарний, контратака.

З німецької мови прийшли слова з поєднаннями чт, шт, хт, шп, фт:

  • пошта, штраф, вахта, шпроти, ландшафт;
  • з початковим ц – цех, цинк;
  • складні слова без сполучної голосної: лейтмотив, мундштук.

Французькі слова мають наголос на останньому складі:

  • бульйон, медальйон, мармелад, шосе, жалюзі;
  • кінцеві букви о, е, і в несклоняемх словах — драже, манто, пюре, шасі;
  • поєднання уа — вуаль, експлуатація;
  • поєднання бю, вю, кю, ню, пю, рю, фю — бюро, бювар, гравюра, кювеляж, нюанс, трюмо, пюпітр, фюзеляж;
  • поєднання ам, ан, ен, він — амбразура, антракт, рефрен, контроль;
  • кінцеві –аж, –яж, –анс, –ант, –ер – вернісаж, вояж, саквояж, ренесанс, дебютант, режисер.

У англійських слів зазначимо поєднання:

  • дж, тч -джаз, імідж, матч, скотч;
  • ва, ві, ві — вельвет, ватман, віскі, віст;
  • кінцеві -ер, –інг, –мен — таймер, брифінг, боулінг, кемпінг, бізнесмен, спортсмен.

Тюркські слова (турецький, татарський та ін) мають співзвуччя одних і тих же голосних (сингармонизм) :

  • отаман, алмаз, кабан, сарафан, смарагд, скриня, праска.

Італійському мові ми зобов’язані появою слів:

  • бароко, браво, валюта, тенор, піаніно, купол, каса.

Голландська мова дав українській мові терміни морської справи:

  • лоцман, гавань, флот, крейсер, верф, дрейф, ліжко, румпель, стапель і пр.

Запозичення з іспанської мови:

  • какао, гітара, серенада, карамель, томат і т.д.
Посилання на основну публікацію