✅Що таке епіфора? Приклади епіфори в літературі

✅ Щоб визначити, що таке епіфора, звернемося до фігур художньої мови.

Спочатку дізнаємося, що таке стилістична фігура.

Стилістична фігура – це незвичний зворот мови, особливо її синтаксична побудова, до яких вдається письменник для посилення художнього слова.

Однією з фігур поряд з: анафорою, симплокою, порівнянням, інверсією є епіфора.

Цей термін має грецьке походження: epiphora буквально означає «повторення».

Епіфора — це повторення одних і тих же звукових сполучень, слів, словосполучень, мовних конструкцій в кінці фрази з метою підсилення виразності художнього мовлення.

Ви можете подивитися яке визначення дано епіфорі у Вікіпедії.

Як бачимо, епіфора протилежна анафори. Вона широко використовується для виділення основного змісту фрази. Ось як вживає з цією метою цей стилістичний прийом М. В. Гоголь:

“Мені б хотілося знати, чому я титулярний радник? Чому саме титулярний радник?”

Приклади епіфори в художній літературі

Стилістичний прийом повтору одних і тих же звуків у кінці суміжних слів у поетичних рядках (рима) є за своєю суттю граматичною эпіфорою:

Чорна, потім пропахша вити!

Як мені тебе не пестити, не любити?

Вийду на озеро в синю гать,

До серця вечірня горнеться благодать.

Сірим веретьем стоять очерети,

Глухо заколисують хлюпь очерети.

(Єсенін С.)

За роком рік, за століттям століття…

Що ж обурюється чоловік,

Цей злак земної!…

(Ф. В. Тютчев)

Наведемо також яскравий приклад використання лексичної епіфори – повторення в кінці рядка одного й того ж слова:

Сили дано мені долею,

Удача дана мені долею,

І невдача — долею;

Все в світі звершується долею.

(М. Гаспаров)

Наведемо вірші Сергія Островова як приклад риторичної епіфори.

Перше слово дитина сказала:

– Мама!

Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.

– Мама!

Ось в атаці на димну землю впав.

– Мама!

Встав. І пішов. І губами до життя припав.

–Мама!

Посилання на основну публікацію