✅ Щоб визначити, що таке епіфора, звернемося до фігур художньої мови.
Спочатку дізнаємося, що таке стилістична фігура.
Стилістична фігура – це незвичний зворот мови, особливо її синтаксична побудова, до яких вдається письменник для посилення художнього слова.
Однією з фігур поряд з: анафорою, симплокою, порівнянням, інверсією є епіфора.
Цей термін має грецьке походження: epiphora буквально означає «повторення».
Епіфора — це повторення одних і тих же звукових сполучень, слів, словосполучень, мовних конструкцій в кінці фрази з метою підсилення виразності художнього мовлення.
Ви можете подивитися яке визначення дано епіфорі у Вікіпедії.
Як бачимо, епіфора протилежна анафори. Вона широко використовується для виділення основного змісту фрази. Ось як вживає з цією метою цей стилістичний прийом М. В. Гоголь:
“Мені б хотілося знати, чому я титулярний радник? Чому саме титулярний радник?”
Приклади епіфори в художній літературі
Стилістичний прийом повтору одних і тих же звуків у кінці суміжних слів у поетичних рядках (рима) є за своєю суттю граматичною эпіфорою:
Чорна, потім пропахша вити!
Як мені тебе не пестити, не любити?
Вийду на озеро в синю гать,
До серця вечірня горнеться благодать.
Сірим веретьем стоять очерети,
Глухо заколисують хлюпь очерети.
(Єсенін С.)
За роком рік, за століттям століття…
Що ж обурюється чоловік,
Цей злак земної!…
(Ф. В. Тютчев)
Наведемо також яскравий приклад використання лексичної епіфори – повторення в кінці рядка одного й того ж слова:
Сили дано мені долею,
Удача дана мені долею,
І невдача — долею;
Все в світі звершується долею.
(М. Гаспаров)
Наведемо вірші Сергія Островова як приклад риторичної епіфори.
Перше слово дитина сказала:
– Мама!
Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.
– Мама!
Ось в атаці на димну землю впав.
– Мама!
Встав. І пішов. І губами до життя припав.
–Мама!