Алітерація – визначення

Алітерація є різновидом фігури поетичної мови.

Алітерація — це стилістичний прийом повтору приголосних звуків у художньої промови, підсилює її образність і виразність.

Художник слова, створюючи свій твір, прагне всіма можливими лексичними, синтаксичними та стильовими засобами створити яскраву образну картину, впливати на аудиторію читачів і викликати певний відгук. Для цього використовуються різні фігури художньої мови.

Про сенсі літературознавчого терміна «фігура» дізнаємося в статті «Що таке епіфора?».
Поняття фігури включає в себе синтаксичні та стилістичні конструкції, засновані на повторення окремих звуків, слів, союзів, що несуть основне смислове навантаження в художньому тексті. Такий спосіб виділення слів називається повтором.

Повтори можуть бути утворені повторенням звуків різних категорій — приголосних і голосних або їх поєднанням. Якщо художником слова в тексті поетичного твору навмисно використовується повтор приголосних звуків, тоді мова йде про аллитерации

Алітерація — повторення приголосного або групи приголосних з метою посилення образності й виразності художньої мови.
Алітерація породжує особливі фонетичні ефекти в художньому тексті, що посилює його образність і створює яскраве враження у читача від намальованої поетичної картини.

Наприклад, читаємо у Сергія Єсеніна:

Свище вітер, срібний вітер
В шовковому шелесті снігового шуму.

Повтор свистячого приголосного звуку [з] у першій рядку народжує імітацію свисту зимового холодного вітру. У другому рядку вірша повторюється шиплячий приголосний [ш], який покликаний створити у читача яскраве враження шелеста швидко падаючого снігу або сланкої буревій, густий хуртовини.

Посилання на основну публікацію