Аналіз віршу Павла Тичини «Арфами, Арфами»

Написаний в 1914 вірш «Арфами, Арфами» став однією із найбільш популярних творчих ідей Павла Тичини. Розповідь описує прекрасну весну. Багато українських письменників любили писати про цю пору року, однак для кожного період розквіту довкілля означав щось своє. Так ось, для автора даного вірша, весна символізує молодість, сміх та віру у щастя.

Тема «Арфами, Арфами» описує всю яскравість та неповторність весни, її прихід. Павло Тичина намагався закласти у своєму творі головну думку про те, наскільки красива природа, яка нас оточує, особливо в період весняного розквіту. Жанр, в якому був створений вірш – пейзажна лірика.

Продовжимо аналізувати «Арфами, Арфами», підкреслюючи задіяні художні засоби:

  • епітети: золоті арфи, весна запашна;
  • повтори: квітами-перлами, йде весна;
  • порівняння: поточки, як дзвіночки;
  • неологізми: само дзвонними, ніжнотонні.

Віршований розмір та римування: дактиль з хореєм/перехресне. Мотив: уславлення весни, віра у краще життя, молодість.

В «Арфами, арфами» автор постарався передати ті відчуття, які були у нього в момент наближення весни. Він відчував її як щось неймовірне, загадкове. Тому в поезії цей час описується як щось неминуче, але очікуване та дивовижне, вся природа сигналізує про прихід весни: «обізвалися гаї», «квітами-перлами», «скрізь поточки, як дзвіночки». В тексті умовно можна виділити три рівні: 1) опис пори року; 2) настання життєрадісного життя для героя; 3) відродження рідного краю.

На написання цього вірша Павло Тичина надихнувся поезією М. Вороного «Блакитна панна». У своїй розповіді автор використав багатство своїх асоціативних умінь, порівнюючи: шум гаїв та мелодію арф, весну з дівчиною, Україною. Але попри добрий настрій віршу, все ж Павло Тичина, закликає молодь бути пильними, та готуватись не тільки до успіхів, але і до тернистого шляху: «сміх буде, плач буде».

Посилання на основну публікацію