✅Аналіз вірша Шевченка «Мені тринадцятий минало»

В 1847 році Тарас Григорович Шевченко познайомив світ зі своїм віршем «Мені тринадцятий минало», де він розповідає про певний період свого життя з його перевагами та страшними недоліками. Проведімо аналіз розповіді, виявимо ідею, тему та розберемо, що хотів нам сказати автор.

Головна думка

В першу чергу потрібно нагадати, що вірш написаний про життя самого Тараса, тому всі його переживання стосовно кріпацьких часів максимально влучні.

Отож, основною думкою являється зосередження уваги на долі молодих людей його віку, які в ті часи не мали ні волі, ні щасливого життя, бо постійно гнітились панським законом. Вони вимушені були займатись тим, чим не хотіли, оскільки були невільниками.

Ідея в співчутливому ставленні до молодого пастушка; засудженні часів панського гніту, коли люди не маючи ніяких прав, страждали через відсутність волі та вимушені були працювати заради чужих потреб.

Віршована розповідь «Мені тринадцятий минало» багата на художні засоби, розберімо деякі з них:

  • риторичне запитання: «чого так весело було?»;
  • епітети: «господнє небо», «небо голубеє»;
  • метафори: «небо помарніло», «сонце гріло, не пекло».

Головний герой – 13 річний Тарасик, він пастух, сирота та кріпак. Природа милує його своїм хорошим настроєм, зігріває сонцем. Скрізь – зелена трава, ясне небо, та на душі у хлопчика спокій і радість. За свою долю Тарас дякує богу, молиться йому за життя. Відбувається переломний момент. Герой прозріває та усвідомлює, що він невільник, кріпак, «і хлинули тяжкі сльози».

Однак відчуття самотності та горя тривало недовго. В розповіді з’являється дівчина, це добра подруга Тараса, Оксана. Вона заспокоює хлопця, та відганяє від нього страшні думки. Оточуюча природа знову набуває красок «неначе сонце засіяло». 

Автобіографічна розповідь Тараса Шевченка складається з чотирьох картин зміни настрою:

  • пастушок слідкує за вівцями, милується хорошою погодою, чистим небом та яскравим сонцем;
  • усвідомлення своєї долі. Він дитя-сирота, панський раб. І всі ті ягнята, що його оточують – не його. Немає в нього ні рідної домівки, ні рідної людини;
  • поява дівчини Оксани. Подруга втішила хлопчика, заспокоїла та поцілувала, Тарас відчув тепло на душі, а оточуюча природа знову здалась рідною та милою;
  • фінальна частина це спогади дорослого поета про описане минуле, та його ставлення до тих часів, як до раю. Він порівнює теперішню ситуацію з колишньою і усвідомлює, що несправедливості стало ще більше.

Вірш насичений емоціями та переживаннями, які були частиною поета, тому у деталях передає почуття ліричного героя.

Який висновок ми можемо зробити? Кожен з теплом згадує своє минуле, де він насолоджувався дитинством. Загалом спогади пов’язані з сім’єю, друзями та безтурботними іграми. Але це все стосується вільних людей. Ті діти, що народились кріпаками змалку вимушені були працювати на рівні з дорослими та приносити користь панам. Такі як Тарас рано ставали сиротами, бо їхні батьки помирали зі знесилення та тяжких хвороб. Тому, як було сказано раніше, вірш засуджує кріпацтво, як несправедливе та гірке явище суспільного ладу. Але пам’ятаємо про те, що кожна людина має право на щасливе життя, піклування та материнську любов.

Посилання на основну публікацію