✅Котляревський «Наталка Полтавка» – короткий зміст, аналіз

Наталка Полтавка – це п’єса Івана Котляревського, що поклала початок сучасному періоду в розвитку української драматургії (новий український театр).

Історія створення

До написання «Наталки Полтавки» Іван Котляревський вже був відомий в українському та російському літературному світі як автор” Енеїди”, вірша “Вергілій”, першого в історії літературного твору, написаного справжньою українською мовою. У 1818-1821 роках Котляревський був призначений на посаду одного з двох директорів вільного Полтавського театру і відповідав за його репертуар. Критичне ставлення до поставлених у тогочасних українських театрах п’єс змусило письменника зацікавитися драматургією. Котляревський докладав зусиль, щоб забезпечити Полтавському театру репертуар істинно українського характеру. Цими зусиллями були написані ним у 1818-1819 роках п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник”.

Однією з основних причин виникнення «Наталки Полтавки» дослідника творчості Котляревського бачать в обуренні письменника появою п’єси російського драматурга А.а. Шаховського під назвою “Козак-стихотворець”, в якій українське соціальне життя і звичаї були представлені зневажливо, а українській мові дані були чіткі риси карикатурному. П’єса “Наталка Полтавка” повинна була стати гідною відповіддю на п’єсу Шаховського, що представляє справжню картину села, культури і почуття українців.

“Наталка Полтавська” була закінчена в 1819 році, і в тому ж році п’єса вперше з’явилася на сцені Полтавського театру, для якого і була написана У пресі п’єса вийшла тільки в 1838 році. Видав її тоді у своєму “Українському альманасі” Срізневський. Відтоді твір став відомий і за межами України.

Форма

П’єса складається з двох актів. До складу першого акту входять сім сцен, а до складу другого – одинадцять.

Сам Іван Котляревський називав свою п’єсу “малоросійською оперою у двох актах”. Однак використана назва була досить умовною. Тодішнім звичаєм, особливо в російській драматургії, було іменування деяких драматичних творів “операми” через те, що були включені в них, крім основного тексту, окремі вокальні партії, які актори виконували під акомпанемент музичних інструментів. В цілому, однак, це були драматичні твори. Також і “Наталка Полтавка” – це п’єса з яскраво вираженою соціально-моральною ниткою і драматичними конфліктами.

Сценічні діалоги, що відбуваються в Наталці Полтавці чергуються з вокальними партіями. П’єса особливо сильно насичена піснями, що мають своє походження в народній культурі України. Деякі пісні створені самим автором за зразком народних пісень. Авторські пісні супроводжуються також творами, взятими прямо з українського фольклору (“Ой під вишнею, під черешнею”, “У сусіда хата біла”, “Дід рудий і баба руда”). Одна з використаних у п’єсі пісень – це відсилання до творчості Григорія Сковороди.

П’єса Котляревського привела до того, що в практиці тогочасних – як аматорських, так і професійних українських театральних колективів на довго була просякнута видом драматичної вистави, сильно насиченою народною музикою (як у сольній версії, так і у хоровій) і національними танцями. З моменту прем’єри в 1819 році “Наталка Полтавка” користується неабиякою популярністю і є однією з найбільш поставлених театральних п’єс в Україні.

Сюжет

Наталка, проста сільська дівчина, любить Петра – сироту, який виховувався в будинку її батька, як хлопчина. Дізнавшись про любов Петра і Наталки, батько дівчини проганяє бідного парубка з хутора. Той відправляється, як наслідок, за кордон, щоб заробити гроші на майбутнє спільне життя з Наталкою. Незабаром він пропав безвісти.

Тим часом батько Наталки несподівано помирає, а дівчинка і її мати Горпина Терпилича страждають великою бідністю в околицях Полтави. Краса і розум дівчини приваблюють багатьох шанувальників, але та все ще вірить у повернення Петра. Переслідувачем Наталки стає Тетерваковський – багач, який всіляко намагається переконати Наталку стати його дружиною. У цій роботі йому допомагає його друг Макохоненко, який зобов’язується переконати матір дівчини. Однак Наталку не приваблювала ні слава, ні майбутні багатства. Дівчина змінює рішення тільки під вагою сліз матері, яка не в змозі більше терпіти злидні, в яких опинилася разом з дочкою після смерті чоловіка.

Після офіційних заручин Тетерваковського і Наталки в Полтаві несподівано з’являється Петро. Перша зустріч Петра і Наталки переповнена щастям, на шляху якого встає, однак, Тетерваковський, який загрожує дівчині судом і в’язницею, якщо та не виконає обіцянку шлюбу. Зіткнувшись з цією складною ситуацією, Петро хоче піти, попередньо віддавши Наталці всі зароблені гроші. Але та відкинула жест Петра, заявивши при цьому, що її нещастя не можна спокутувати грошима, і сама вона швидше помре, ніж вийде заміж за багатія. Тетерваковський, приголомшений такою рішучою відмовою дівчини, погоджується зі своєю долею і дозволяє молодим бути разом.

Персонажі

Наталка

  • Петро
  • Тетерваковський
  • Староста Макохоненко
  • Микола
  • Горпина

Значення

Через драму “Наталка Полтавка” Котляревський першим привносить в українську культуру ряд естетичних ідей Просвітництва. Героями його творів стають представники простого народу, які відрізняються високою моральністю і які можуть служити для глядача зразками, гідними поваги і наслідування.

Замість головного класицистичного конфлікту між людиною і суспільством в драматургії Котляревського виникає життєвий конфлікт між членами суспільства, причини якого досить явно криються в соціальній нерівності. М.Яценко вважає, що драма Котляревського є завдяки цьому оригінальним явищем у загальноєвропейській жанровій системі освіченої міщанської драми.

П’єса Котляревського, попри щасливий кінець, і, по суті протестом проти тодішньої соціальної несправедливості, яка висловила себе, щоб задушити свої почуття і згоду на весілля з нелюбою людиною, наданих тільки заради страждання матері.

Відомий український актор і драматург Іван Карпенко-Карий назвав п’єсу “праматір’ю українського національного театру”і вважав її”зразком народної поезії в драматичній формі”. Вказуючи на органічну близькість змісту “Наталки Полтавки” думки і досвід народу, і на її великий емоційний вплив на глядачів Карпенко-Карий, стверджував, що і радість, і страждання Наталки були радістю і стражданням усіх українців.

Музичні розробки

Музичний розвиток п’єси почався ще за життя автора. Музику до пісень, що містяться в Наталці Полтавці, спочатку написав Анатолій Барсицький. Пізніші розробки були створені такими композиторами, як Алоїз Едлічка, Опанас Маркович, Микола Васильєв. Але перш за все на мотивах п’єси Котляревського була створена в 1890 році опера Миколи Лисенка, що увійшла в класику українського оперного мистецтва.

Екранізація

П’єса Котляревського була відображена на кіноплівці ще в 1911 році. Це був  запис вистави, що відбувся в Катеринославі. Увічнений таким чином, спектакль, в якому грала велика українська актриса Марія Заньковецька, користувався величезною популярністю в українських кінотеатрах до початку тридцятих років. Прем’єра першої радянської екранізації п’єси Івана Котляревського намічена на 24 грудня 1936 року (фільм режисера Івана Кавалерідзе знятий на студії “Українфільм”). Рік по тому п’єса була екранізована і в США (режисером фільму був Василь Авраменко). У 1978 році на кіностудії “Укртелефільм” була реалізована ще одна екранізація (режисер Родіон Єфименко).

Посилання на основну публікацію