✅Кобзар (том віршів) Шевченка – створення, зміст, аналіз

Кобзар – том віршів Тараса Шевченка, опублікований у 1840 році, подальшою критикою вважається новаторським твором в українській літературі.

Обставини виникнення

Найстарішим відомим твором Шевченка є балада “Причинна”, надрукована у 1837 році. Однак Маріан Якобець вважає, що Шевченко і раніше створював поетичні твори, не нехтуючи при цьому своєю колишньою художньою діяльністю в галузі живопису. Вже через три роки Шевченко опублікував том своєї поезії під назвою Кобзар. До нього увійшли вісім творів, написаних за три останні роки:

  • вірш “Катерини”;
  • балада “Тополя”;
  • вірші “Думи мої, думи мої” і “Перебендія”;
  • поетичний лист “До Основяненко”;
  • два твори на історичну тематику -“Іван Підкова” і “Тарасова ніч”.

Значення назви

Шевченко продовжує “вручати” тому звання Кобзаря для передачі конкретного літературного і політичного послання. Кобзарями (лірниками) називали на українських землях бродячих артистів-аматорів, які переїжджають з одного села в інше, щоб співати – як на публіці, так і в приватних будинках – народні пісні. Пісні, виконувані кобзярами, часто посилалися на історію України, розповідаючи, наприклад, історії з історії козацтва, вихваляючи подвиги запорожців, згадуючи досягнуті ними військові успіхи. Звідси в епоху романтизму виникло переконання в їх особливій ролі як натхненних національних лідерів або, прямо-таки, пророків.

Помістивши в томі два твори, присвячені роздумам над суспільним становищем і завданнями художника (“Думи мої, думи мої” і “Перебендія”), Шевченко підкреслив, що хоче через свою творчість зіграти роль кобзаря у романтичному розумінні цього слова, активно брати участь у розвитку національної самосвідомості Українців. Сильне ототожнення поета з ідеями, вираженими у збірці, змусило його друзів у листах називати його Кобзарем. Також сам Шевченко в листуванні підписувався як Кобзар Дармограй.

Зміст Тома

Твори, що містяться в Кобзарі, були явно натхненні творами анонімних народних авторів, як у сюжетній, так і у формальній сферах. Шевченко опрацьовував однак і народні теми, надавав їм більш широкого значення, він поєднав традицію, відому йому ще з дитинства, з філософською, політичною та ідеологічною рефлексією над долею всього українського народу[6].

Вірші, присвячені ролі поета

У творах, що містяться в томі, Шевченко виклав романтичне бачення поета, що займається національною діяльністю, що є провідником народу в його боротьбі за визволення. Поетичне слово стає потужною зброєю, що підтримує дух в колективі і вказує напрямки подальшої дії. Поетам, як старим мандрівним лірникам, доручено зберігати пам’ять про історію та національні традиції. Водночас, як вказує вірш “Перебендія”, поет не може розраховувати на повне розуміння того, про що він говорить. Бо він набагато більш чутливий і дивиться ширше, ніж його слухачі. Це прирікає його на самотність, навіть якщо він отримає поклоніння і повагу суспільства.

Вірші на козачу тематику

Вміщені в Кобзарі вірші, засновані на козацьких сюжетах, мають своє походження в захопленні Шевченка відомою з дитинства народною культурою, творчістю анонімних народних співаків. Ці твори були для поета джерелом безпосереднього тематичного натхнення; завдяки їм він дізнавався факти (зазвичай драматизовані) і легенди з історії козацтва, які згодом використовував у своїх творах.

Шевченко також взяв на себе у своїй юнацькій творчості, яку представляє Кобзар, оцінку козацтва, представлену в народній українській поезії. Іван Підкова і Тарасова ніч не аналізують більш широко політичний фон козацьких повстань, причини і наслідки боротьби, яку вели запорожці. Вони зосереджені тільки на створенні образу доблесті козаків, незалежно від контексту (як під час походу, так і під час повстання проти Польщі). Козачі отамани, які є героями творів, зображені ідеалізованим чином, без психологічної глибини (Шевченко лише підкреслює їх фізичну мужність і любов до свободи). Їх повна протилежність – вороги козацтва.

Вірші зображують козацтво як ідеальний період в історії України, який одночасно має стати еталоном для майбутніх поколінь активістів, що борються за національну свободу. Вони підкреслюють необхідність зберігання пам’яті про діяння козаків і практичного їх наслідування.

Рецепція

Публікація Кобзаря стала величезною подією в літературному і політичному житті на українських землях, переломним моментом у розвитку української літератури. Маріан Якобець називає Кобзаря “маніфестом нової, національної української літератури”. У своїй історії української літератури Іван Франко писав, що:

вибух, як джерело чистої, освіжаючої води, осявав невідомий досі в українській грамоті блиск, простоту і поетичну грацію вираження.

Робота також викликала жвавий інтерес російської преси. Автори рецензії звертали особливу увагу не тільки на зміст віршів, що містяться в томі, а й на те, що вони були повністю написано українською мовою, що вважалася царською владою діалектом російської мови, на якому не можна створювати літературу.

Зречені літописи з вдячністю відгукувалися про зв’язок Шевченка з народною творчістю і навіть схвалювали його створення українською мовою. Позитивні відгуки опублікували “Современник”, Маяковський і літературна газета. Своєю чергою, син Отечева в анонімній рецензії писав, що Шевченко повинен відмовитися від “мови хахлів” і творити по-російськи.

Також Тадей Булгарін і Юзеф Сенковський високо оцінили творчість Шевченка, але порадили йому відмовитися від написання творів українською.

В очах радянської критики Кобзар був високо оцінений як том про явну боротьбу не тільки народу, а й боротьби проти феодалізму. Радянські критики вважали, що саме в Кобзарі вперше були висловлені постулати українського народу. Том Кобзар був класифікований як твір революційної вимови. У зв’язку з такою високою оцінкою роботи з моменту заснування Української Радянської Республіки до 1978 року Кобзар був перевиданий дванадцять разів.

Ярослав Грицак називає Кобзаря Біблією українського національного руху.

Наступні випуски

За життя Шевченка було видано ще два томи його віршів, які також носили титул Кобзаря. Вони містили вісім віршів з першого видання і подальші твори, зазначені автором і прийняті цензурою, що виникли в роки, що передували публікації (1844 і 1860). Триразове використання тієї ж назви було примусово через царську цензуру, яка не дозволила Шевченку на публікацію нових пісень під назвою Поезія, щоб створити враження, що нові томи повторюють відомий вже читачам зміст.

Також після смерті поета багато збірників його віршів видавалися під назвою Кобзар, зважаючи на величезну популярність цієї назви і недвозначного зв’язування його з Шевченком.

Вірші, що містяться в Кобзарі, були переведені на більш ніж 100 мов. Перший переклад – на російську – був створений ще за життя поета, в 1860 році, а його автором був М.Гербіль.

Посилання на основну публікацію