Як боротися з людською байдужістю?

Байдужість – це своєрідна хвороба, типова для будь-якого суспільства. Вражаючи людини, вона перетворює його живе і м’яке серце в лід, змушує його залишатися сліпим і глухим до чужих бід і нещасть. Від байдужості, як і від майже кожного захворювання, можна вилікувати, більш того, можна попередити його поширення серед людей. Упевнена, цілісна особистість, що має опору у вигляді ряду моральних цінностей, що дотримується моральних переконань і принципів і готова сміливо і відкрито демонструвати це, стане відмінним зразком боротьби з байдужістю.

Так, Робінзону Крузо, головному герою однойменного роману Даніеля Дефо, навіть на далекому острові випала нагода проявити участь у долі іншої людини. Ризикуючи своїм життям, Робінзон зважився заступитися за полоненого дикуна, якому загрожувала неминуча загибель. Він не тільки врятував юнака, а й довгий час просвічував його, залучав до культури: навчав мови, розповідав про християнство і відвернув від схильності до канібалізму. Натомість Робінзон придбав в особі П’ятниці слухняного помічника і відданого друга. Надалі героям належить виручити ще не одну людину, і вони без вагань зроблять це, незважаючи на постійно загрозливу небезпеку.
Орієнтирами Робінзону Крузо послужили міцна віра в Бога, сильне бажання послужити божественним знаряддям в боротьбі за порятунок людських душ і неможливість дивитися на живих істот без жалю й любові.

В оповіданні М.А. Шолохова «Альошкіна серце» читач зустріне приклади як байдужого, так і прямо протилежного поведінки героїв. Сім’я Альоші загинула від голоду, але заможній сусідці не було ніякого діла. Вона дуже сильно побила хлопчика, прокрався в її будинок, лише щоб випити молока. Іван Алексєєв, господар, який взяв Альошу на роботу, теж відрізнявся жорстокістю в поводженні з ним. Але хлопчик не розлютився, бо пам’ятав мамині слова про його надзвичайно добре серце і вірив в них. Тільки політком Синіцин був добрий, чуйний і уважний до хлопчика. Синіцин, як і всі небайдужі люди, слідував своїй вірі. Його віра – ідеологія нової, радянської влади. Синіцин стоїть на сторожі закону, він переконаний в тому, що хлопчик має права, які необхідно чесно дотримуватися, що заслуговує на підтримку і похвали. Завдяки своїй ідеології, Синіцин знаходить в дитині потенціал і намагається розвинути його.

Якщо людині є чим керуватися на своєму життєвому шляху, є до яких догмам звернутися, то він буде відчувати себе більш сильним, а значить і здатним захистити когось іншого. А з часом не бути байдужим увійде в звичку, як і прагнення розділити з оточуючими своє відчуття внутрішньої гармонії.

Посилання на основну публікацію