Твір “Зради відбуваються частіше не через обдуману дію, а через слабкість характеру”

Психологія зради дуже складна, але оточуючі рідко роблять спроби зрозуміти зрадника, адже пробачити його підлість може не кожен. Але якщо розібратися, такі вчинки найчастіше скоюють люди слабкі, безвольні, що знаходяться в страху. У російській літературі є чимало прикладів, що підтверджують цю думку.

Проблема зради розкривається в творі О. С. Пушкіна «Капітанська дочка». Тут зрадником виступає Олексій Швабрин – молодий офіцер з Білогірської фортеці. Автор з самого початку дає нам зрозуміти, що це людина негідна й цинічний. Він робить кілька вчинків, які важко пояснити з точки зору моралі: герой обмовляє на Машу Миронову, пише лист старому Гриньова … Однак у міру розвитку сюжету виявляється, що герой не тільки зарозумілий і аморальний, він ще й боягуз. Як і будь-який офіцер, Олексій зобов’язаний був керуватися правилами офіцерської честі, залишатися вірним присязі. Але він забуває про це, коли опиняється в небезпеці. Розуміючи, що Білогірська фортеця не зможе довго оборонятися, чоловік переходить в стан пугачовців, стає «дворянином, валяються в ногах побіжного козака». Пояснення цього вчинку дуже просто: зрадник злякався за своє життя, проявив слабкість характеру, тому єдиний вихід, який видався йому реальним – це зрадити Батьківщині, але врятуватися. Пізніше ми бачимо Швабрина вже серед старшин війська Пугачова. Герой готовий на все, щоб залишитися в живих: забути про борг перед Вітчизною, піти проти приятелів і однополчан, принизити свою честь, навіть «плазувати» перед Пугачовим. Участь Швабрина незавидна: йому судилося залишатися чужим як серед своїх, так і серед чужих. Але домігся він цією зрадою своєї мети? Врятувався чи? З історії нам відомо, що тих, хто переходив на бік бунтівників, чекала згодом сувора кара. Олексій зрадив і Гриньова, і Машу, і фортеця, у втіленні якої – вся Росія. Його вчинок – це продаж Батьківщини. Разом з нею він позбувся і офіцерської честі, і свого людського обличчя, тому читачам навряд чи хочеться співчувати цьому герою. Він не відчуває докорів сумління, що ще раз доводить його ницість, лукавство і підлість.

Образ пушкінського Швабрина – це мало не найяскравіший образ зрадника в російській літературі. «Зрада – не продумана дія, а прояв слабкості», – ці слова якнайкраще характеризують вчинок героя повісті «Капітанська дочка».

Посилання на основну публікацію