Твір “Зимова казка”

З приходом зими вся природа за помахом чарівної феї занурюється в світ зимової казки. Красуня-зима зачаровує своїм засніженим, оксамитовим пейзажем.

В повітрі плавно, беззвучно пурхають і перекидаються білі ажурні сніжинки, поблискуючи в слабкому світлі сонця. Вони то граціозно танцюють в ритмі вальсу, то кружляють, як весела карусель, то водять хороводи. Волохатими лапами вони покривають землю.

На верхівках дерев нагромаджуються хутряні рябі шапки. На гілках, ніби перламутрові намиста, спадають неонові гірлянди, які ось-ось засвітяться. Рум’яні снігурі насвистують пісеньку, бавлячись ялиновими шишками. Що впала гроно снігу з гілок, злякала зграю дрімав вороння.

Незайманий сніг засліплює своєю чистотою. Усюди височіють синюваті пінні замети. Вони красуються один перед одним як снігові баби.

Вдалині видніється стигла, крижана хатинка. Немов столітній терем, вона обрамлена і закутана Льодовитим снігом. На вікнах мороз майстерно вишив мереживні химерні візерунки, орнамент яких іскриться і переливається срібним, попелястим, сивим кольором. Нечутно ляскають і скриплять різьблені віконниці. З труби в’ється сизий димок. На даху, схожі на довгу бахрому покривала, звисають прозорі загострені списи. Бурульки виблискують, іскряться і відсвічують дивним фантастичним сяйвом.

Ще недавно вируючу річку скував міцний лід, під товщею якого ніжиться луската русалка. Лише зрідка доноситься її глухий регіт.

Низько вимальовується зачароване небо. Захурделить заметіль, розіграється, повіє крижаним холодком. Всюди розсипом замигтять кристальні іскорки. Вже з іншою силою повалить сніг, густо розкидаючи свої пластівці. Пурга замітає ледве помітні сліди звірів. Тріщить пекучий мороз. Навколо все стає білим-біло, точь-в-точь як у зимовій казці.

Позіхаючи, обходить свої володіння лісовик. Він сновигає в лісі в очікуванні новорічного дива.

Посилання на основну публікацію