Твір за романом “Майстер і Маргарита” Булгакова

Роман Майстер і Маргарита про долю художника, його відповідальності перед творчістю, включає євангельський, земної і демонічний світи. Вони об’єднані образом головного героя Майстра, який пише роман про Понтія Пілата.

Його роман ніхто не визнає і не публікує. Своєму творцеві твір приносить багато душевних страждань. Булгаков не ставить перед собою завдання – розкрити особливості християнства. Він пише про відповідальність особистості за те, що відбувається в світі.

Лицемірством і корисливістю просякнуте московське міщанство в тридцяті роки XX століття. Несподівано в ньому з’являється Воланд і його свита, які готові викрити всіх шахраїв. Темні сили не збираються сіяти всюди зло. Вони з легкістю розкривають його під приховують масками сучасного суспільства.

У цьому лицемірному світі Майстер розчарований навколишньою дійсністю. Тож не дивно, що критики не приймають його роман. Піддавшись розпачу, головний герой проявляє слабкість і намагається спалити своє творіння. З чином невизнаного генія пов’язане життя закоханої Маргарити, яка готова подолати будь-які труднощі заради нього.

Вона встигає витягти з вогню кілька сторінок твору. Маргарита вірить, його праця знайде свого читача. Завдяки Майстру вона знайшла не тільки справжнє почуття любові. У неї з’явився
головний сенс в житті. Для неї велике значення має роман Майстра. Маргарита стала відданою Музою, хранителем його чудового дорогоцінного тексту.

Маргарита для Майстра – втілення жіночого начала, яка покликана надихати, в скрутну хвилину врятувати. Вона вірить в його талант і призначення. Кохана сподівається, що вона зможе врятувати знаходиться в божевільні хворого №118 – Майстри. Маргарита готова йти на угоду з темними силами, щоб йому допомогти.

Заради неї Воланд дарує Майстру спокій. Читач сподівається, що головним героям буде добре. Тільки Іван Бездомний знає, що в цьому земному світі їх уже не знайдеш. Під час грози померло двоє …

Коли Майстер писав свій роман, для нього головне було зрозуміти – добро чи зло первинно. Незважаючи на всі труднощі, він у своїй творчості приходить до висновку, що злих людей не існує. Вони покалічені обставинами. Енергію доброти необхідно звільнити, але не силою влади, а силою слова.

Головному герою не вдалося здобути перемогу, але залишиться його роман. Йому судилося довге життя, адже “рукописи не горять”.

Кожен читач знайде в ньому справжні орієнтири, які вчать милосердю, доброту і любов.

Посилання на основну публікацію