Твір “Яку професію обрати”

Багато людей, практично всі хоч одного разу піднімали очі і питали себе – а ким же все таки я хочу стати? Цей момент у житті просто необхідний для вибору “тематики” подальшому житті. Більшості людей цей вибір дається просто. Можна вибрати професію методом виключення; це дуже просто і зручно. Виключаєш професії, які не подобаються по будь-якими параметрами, і ось! Ти знайшов ідеальну роботу для себе. Цей шлях логічний і, тому, використовується людьми найчастіше.
Але іноді ми вибираємо професію саме за фахом, яка, як ми вважаємо, людям потрібна найбільше. Цей метод обгрунтовується тим, що нам потрібно не просто знайти комфортну роботу, а, все таки, заробляти гроші собі на прожиття. Саме тому найчастіше і не збуваються дитячі мрії про кар’єру космонавтів, артистів, знаменитих людей. Це не раціонально, адже людей цих професій, які домоглися успіху всього лише одиниці.

Але не варто відразу відмовлятися від своїх мрій – все може бути, і, якщо поставити собі ясну мету і прагнути до неї, то все може і вийде. Чому б ні? Насправді я вважаю, що професії, як “ться” у вірші – різні потрібні і різні важливі. Ця думка потрапляє до нас в голову ще в дитинстві, коли ми тільки починаємо міркувати про вибір професії свого життя.

А є люди, які хочуть спробувати все. Такі активісти можуть бути художниками, репортерами, детективами – все разом! Але, природно, зловити всіх зайців дуже важко, та й дається це лише деяким.

Так само багатьох людей приваблюють творчі професії, адже мистецтво – одне із самих неймовірних, приголомшливих і прекрасних речей, які зміг відтворити людина; його самовираження за допомогою кисті, ручки, верстата – чого завгодно! Недарма ще в Стародавніх часах люди зрозуміли, що будь-яке мистецтво – практично найважливіше, що є в людському житті. Коли я питала у друзів про їх професії, то багато підтримали саме цю точку зору.

Люди, які мріють стати художниками, зазвичай є творчими особистостями. Цей процес їх затягує, захоплює в надра людських можливостей. Їхні думки, почуття, бажання виникають миттєво на папері, але навіть якщо малюнок не вийшов, то саме відчуття процесу, емоції після нього – приносять задоволення художникам. На жаль, ця професія не надто затребувана, хоч і людей, що вміють просто прекрасно малювати, назвати простими неможливо. Ця унікальна здатність дана не кожному, тому мені і так шкода, що так неуважні сьогодні до мистецтва люди.

Багато творчі особистості хочуть стати письменниками, поетами; вони вміють красиво складати рядки, з’єднувати прості і звичайні з вигляду слова в прекраснейшие твори. Цей захват від читання дійсно добре написаних віршів невимовний, ця ейфорія несе нас у світ наших думок, думок автора, нашого спільного сприйняття картини, описаної в тексті. Я вже можу і не говорити, що емоції від того, що ти не просто читаєш, а пишеш – ще більш різноманітні, сильні, захоплюючі. Що ж сказати про меркантильної точки зору? З цією професією чи не гірше, ніж з професією художника. Вона згасає поступово, і немає майже в нашому, сучасному світі прогресу знаменитих, що відрізняються від усіх своїм унікальним і трохи чарівним стилем письменників. Вони залишилися в нашій пам’яті своїми творами, залишилися в серцях емоціями від прочитання, залишилися книгами на полицях у запилених шафах. Але вони, на жаль, вже не можуть нас радувати новими творами, новими творами, які вони могли б написати. Я ні в якому разі не кажу, що нинішні поети і письменники – погані.

Я лише стверджую, що їх популярність не така широка, як прославлення письменників минулого; тому і здається з боку, що хороших авторів в наш час і немає зовсім. Але це не так .. Якщо ти й справді хочеш і можеш добре писати, думати, то ти можеш пуститися в море письменницької професії, але багато роботи, думок, безсонних ночей підстерігають тебе тут і там. І не виключено ще, що публіка не сприйме твою шедевральную роботу, як хотілося б тобі; адже ми не знаємо напевно, що хоче народ, чого хочуть люди.

Є люди-фотографи. Вони не обов’язково носяться всюди з камерою, фотографуючи все і вся навколо, немає. Вони можуть ходити і зовсім без фотоапарата або камери, лише ходити і дивитися на повсякденні, з першого погляду, речі. Такі люди мають незвичайну здатність бачити у всьому незвичайне, дивитися на предмети і людей з іншого боку. При цьому вони можуть і не бути фотографами зовсім, вони можуть досягти успіху і в інших сферах – маркетингу, архітектурі, та й багато в чому що ще.

Я багато про що сказала, але це зовсім не означає, що буду говорити про все. Я лише виділю типи професій, які особисто мені просто необхідно виділити, щоб вирішити – ким же мені все таки стати?

Крім вищевикладених розділів є ще два, які згадуються і вибираються людьми вкрай рідко. Це професії, якими ми не хочемо займатися або ж ті, які не кожному прийдуть на розум. До першого можна віднести будівельників (вельми небезпечну, до речі, професію), двірників і консьєржок (а ви знали, що якби до нас не приїжджали щорічно емігранти, то працівники цих справ могли б зникнути зовсім? А тоді всяке може статися, адже якщо уявити , що буде без них …). Їх робота недооцінюється, відноситься до розряду практично непотрібних. Але … щодо цього я можу сказати лише одну розумну, давно і не мною сказану фразу – непотрібних професій просто не існує. Що ж щодо другого, то професіонали цих справ відрізняються великим потенціалом, уявою, фантазією.

Мало кому на думку в першу чергу прийде професія ілюстратора дитячих книжок, поднимателя пінгвінів, дослідника підземних печер або ловця мурах? Унікально, чи не так? Всі професії шалено цікаві, привабливі і я гублюся серед величезного вибору. Але мені здається, що професію потрібно вибирати не по якомусь певному з перерахованих способів, а по всім відразу. Адже саме тоді ви виберете саму найкращу професію. Для вас.

Але ж є ще такі професії, як президент країни, психолог, дресирувальник … і все захоплюють, все норовлять вирватися вперед, розриваючи моя підсвідомість на різні частини. Але нам, школярам, ​​вибір все ж належить зробити. Причому дуже скоро.

Посилання на основну публікацію