Твір “Як помирити батьків і дітей?”

Це складне питання, звичайно… Не одне покоління думало про це. Але я вважаю, що все-таки його можна вирішити.

Найцікавіше, що старші швидко дуже забувають, як були молодими. Може бути, вони розуміють, що і самі помиляються, намагаються витіснити це з пам’яті. І здається їм, що вони відразу правильно жили. Намагаються і нас уберегти від помилок … Але іноді це здається смішним! Коли старші заявляють, що успіх приходить, наприклад, тільки до тих, хто, наприклад, дотримується режиму. Відразу хочеться заперечити! Яка нісенітниця! А цей, а той? Але думаєш – чи варто сперечатися, переконувати людину в тому, що він говорить дурниці.

З їх боку важливо не впадати в крайності. Чи не бути вчителями для всіх і кожного! Особливо, коли тебе не питають. Ну, якщо так хочеться повчити – викладай. Енергію в правильне русло! А так, коли до тебе лізуть з порадами, про яких ти й не просив, то це викликає тільки роздратування.

Ось, що я говорю старшим. А ми … Ну, іноді забуваємо, іноді не виявляємо належної поваги. Звичайно, нам здається, що ми праві. Ніби все традиції – це дурість. «Предки» нічого вже не розуміють. Але це теж не так … Нам потрібно бути терпимими. До будь-якої бабусі! З її навіть порадами …

Обмін досвідом дуже важливий. Інакше це все лише теорія. Ось зараз пенсіонерів вчать комп’ютерної грамотності. Люди у віці зазвичай не так спритно управляються з гаджетами. Так пропонують старшокласникам і студентам їм допомагати. А тут точно і обмін піде. Головне, щоб все спокійно і терпимо. З розумінням недоліків, точніше, особливостей кожного.

Можна придумати прірву і між расами, і між чоловіками і жінками. Особливо цінні, але якщо потрібно домовитися, то потрібно звертати увагу на загальне, на спільні цілі. Ось і весь секрет. І спільна справа! А молодь на цих комп’ютерних уроках повинна гроші заробляти – теж користь! І все якраз все у виграші. Думаю, що від цього буде толк. Я і сам готовий допомагати і заробляти! Серйозно.

Але зрозуміло, тут мова ще й про батьків, не тільки про дідів. Але мені здається, що наші батьки й мами якось ближче до нас. Чи готові зрозуміти. І пробачити, адже вони ще не так закостенілі. Думаю, що їм потрібно просто пояснювати, як щось важливе для нас. Потрібно говорити, чому ми прийняли якесь рішення. Батькам здається, що ми часто спонтанно мислимо, але, насправді, ми зазвичай, навпаки, все продумуємо. Тільки забуваємо пояснювати старшим. Або іноді гордість у нас проявляється. Але треба намагатися зрозуміти дуг друга!

Варіант 2

Батьки і діти – одвічна тема для суперечок. «Ось у наш час …» І батько починає згадувати, як було за часів його молодості. Яким він був хорошим, гарним, слухняним, зразковим. Ох, лукавить татко, лукавить! Зірви-голова він був в дитинстві і юності. Дідусь не раз в виховних цілях застосовував свій ремінець.

І «Бітлз» він слухав і намагався наслідувати їх. І музичну групу зібрав. А грати було ніде, так грали в гаражі. І сусіди обурювалися і погрожували міліцію викликати. І пісні співали незрозумілою англійською мовою. І волосся довге носив, і штани «кльош», і черевики на платформі. І батьків до школи викликали за те, що відмовлявся краватку носити і називав його «оселедцем».

А чи пам’ятає татко (освіжити йому пам’ять і запитати у бабусі), як він курив на перерві за рогом школи? І був власноруч спійманий директором? Трохи тоді з шкіл не відрахували. Так що ж він тепер хоче від власного сина? Він практично йде тим же шляхом, наступає на ті ж граблі.

Батькові треба, нарешті, подорослішати і прийняти відповідальність за свою дитину, скільки б йому не було років. Якщо він любить власного сина або дочку, то треба не виховувати його моралями типу: «Ось я в твої роки …», а реально допомогти знайти себе. Якщо він не хоче слухати і розуміти свою дитину, то за нього це зробить хтось інший. Треба жити з дитиною одним життям. Знати, чим він цікавиться, які у нього біди і радощі.

Так, сучасна молодь зараз не «тягнеться» від «Бітлз», у них свої кумири. Наприклад, англійська група «One direction». Треба послухати, про що співають ці хлопці, і обговорити потім з сином або донькою. В ідеальному варіанті – спробувати дістати квиток на концерт кумирів. І з’їздити на нього разом з дитиною, щоб бути з ним на одній хвилі. Він потім тільки «спасибі» скаже.

Сучасна молодь росте в непростих умовах. Вона практично нікому не потрібна, ніхто не звертає на неї увагу. Немає спільної мети, немає об’єднуючої ідеї. Не зрозуміло, куди і навіщо йти. І що отримаєш в кінці шляху.

Ось все критикують і піонерію, і комсомол. Так, йшли до примарної мети під назвою «комунізм». І молодь була при справі, зайнята. Всесоюзні будівництва – БАМ. Так, половину шляху будували не тільки комсомольці. Вони були герої свого часу. Їх по телевізору показували, для них і про них Пахмутова і Добронравов пісні писали.

А зараз що? Повна невідомість. На навчання немає грошей, в деяких місцях для молоді немає роботи. А емісари і вербувальники в «теплі країни» тут як тут. «Промивають» мізки молодому поколінню. Так батькам треба не пиво пити і на дивані валятися, а виховувати дітей своїм прикладом, реально допомагати, а не моралі читати.

Сучасна молодь просто часто не знає, куди приткнутися, куди подіти свою енергію. БАМу то немає. Так треба його придумати в кожній окремій сім’ї, дворі, селищі, місті, країні, нарешті.

Довірити молоді якесь важливе справу. Нехай пробують свої сили, набивають шишки, роблять помилки. І батькам не забувати при цьому хвалити хоч за маленькі успіхи. Це так окрилює, краще всякого «Редбула».

Посилання на основну публікацію