Зміст статті
Варіант 1
Краса – це сила, яка містить те, що притягує, викликає захоплення, позитивну оцінку зі сторони. На перший погляд, поєднання слів “справжня краса людини” неоднозначне. Подібну характеристику можуть заслужити зовнішність або загальне враження про людину.
Однак немає нічого дорожчого в ньому, ніж багатство внутрішнього світу, в якому мають місце кращі людські якості.
Сама людина може бути досконалий тільки в тому випадку, якщо привабливість зовнішня є відображенням її внутрішньої досконалості. А це, своєю чергою, спирається на поєднання деяких якостей, які не награних, а вихідних щиро від душі.
Серед них доброта і співчуття, здатність протягнути руку допомоги нужденному, вміння бачити свої недоліки і виправляти їх, не завдаючи шкоди оточуючим, розум.
Таким чином, поряд з освіченістю, вихованістю людина повинна ділитися з оточуючими людьми найціннішим – досвідом, любов’ю.
Давно доведено, що судять по справах, а не за зовнішнім виглядом. В такому випадку заслужена з боку характеристика мудрої людини є безцінною і невід’ємною складовою частиною в міркуванні на тему “Справжня краса людини”.
Важливим завданням в розгляді цього поняття також стає щоденною духовною працею, оскільки без високого культурного рівня, без прагнення до саморозвитку та самовихованню в якій-небудь сфері, людина не в змозі домогтися краси і гармонії свого внутрішнього світу.
Найбільш яскравим прикладом у літературі є один з героїв відомої казки “Червоненька квіточка”. З дитинства в дитини закладається розуміння краси душі.
Протягом усього твору читач спостерігає чітку невідповідність зовнішнього вигляду і доброти чудовиська. Тим не менш, це не дає можливості сумніватися в тому, що він позитивний герой, здатний любити, проявляти чуйність, доброту.
Таким чином, щоб отримати подібну характеристику, людина повинна все життя доводити це своїми вчинками, думками. Він повинен заражати оточуючих своїм життєлюбством, прагненням перетворити світ, бути прикладом, щоб краса душевна не стемніє згодом, а примножувалася.
Варіант 2
Думаю: по-справжньому красивий не та людина, що зовні вдався, а той, що зберіг добре, чесне серце серед байдужості і лицемірства це світу, адже саме на таких людях тримається все людство, тому що вони сильні духом.
Як свідчить знаменита російська приказка, не варто судити книгу по обкладинці. Такий же принцип працює і з людьми. Душевну гниль не приховати під чарівною зовнішністю.
Варто замислитися над тим, що можна очікувати від черствого, жадібного людини, але при цьому з приємною зовнішністю? Хіба відносини будуються з “оболонкою”? Зовнішність, фігура – справа наживна, а ось душевною красою володіє далеко не кожен.
Набагато приємніше спілкуватися з людьми, чиї серця по-справжньому горять, а головне після спілкування залишається приємний післясмак, сам стаєш краще.
Такі збагачують твій внутрішній світ. Краса змушує захоплюватися, вона притягує до себе. Але не варто забувати, що, володіючи зовнішньою красою, людині треба зберігати внутрішню, тоді ціни йому не буде.
У мене є друг, кращий. Так, він далеко не ідеальний зовні, але зате чудовий друг із широкою громадськістю доброю душею. Раніше я не зраджував особливого значення нашій дружбі, бо не розумів воістину красивих людських якостей, чіплявся до зовнішності, за що зараз соромно.
У моєму житті стався переломний момент, внаслідок якого сильно захворів. І де ж були все ті красуні і красені, що називаються моїми друзями? Зникли, залишили одного. Тоді-то і відкрилося справжнє обличчя мого оточення.
Саме той чоловічок був поруч, підтримував, в той час і став моїми кращим другом, якого шалено ціную і дорожу нашими дружніми відносинами.
Таким чином, на закінчення можна сказати, що не завжди під красивою оболонкою ховається настільки така ж приємна душа. Треба вчитися заглядати на саме дно, де ховається справжнє обличчя, яке і буде головним.
Не варто чіплятися до зовнішності, якщо не знаєте, що всередині. Подумайте, чи буде зовнішність визначальним фактором в характеристиці людини?