Твір “Сімейна реліквія (опис реліквії)”

У кожній сім’ї існують пам’ятні і дорогі серцю речі, що дісталися від попередніх поколінь. Це можуть бути старі фотографії, листи, листівки та інші пам’ятні предмети. Вони не дають нам забути наших предків, зберігають історію сім’ю, переходять деколи з покоління в покоління. Це не обов’язково матеріально цінні речі, головна їх цінність-це пам’ять про рідних і близьких людей, спосіб не забути їх.

У моїй родині також є речі, які нам дороги та ми дбайливо зберігаємо їх-це наші сімейні реліквії. Це старовинний фотоальбом, він належав моїй прабабусі, в ньому зберігаються фотографії її батьків, братів і сестер і всіх інших членів сім’ї. Я часто дивлюся на фото і намагаюся уявити, як жили люди в ті часи, якою була їхня доля в щось важке воєнне і повоєнне час. Я знаю історію кожної фотографії в цьому альбомі, їх мені розповідав дідусь ще в ранньому дитинстві.

Також бабуся дбайливо зберігає листи, які їй надсилав дід з фронту. Всю війну вони не бачилися, дізнавалися новини один про одного лише по листуванню. Дід воював на різних фронтах, не раз був поранений, але він героїчно боровся і пройшов шлях до самого Берліна. Отримав орден і ми всі ним дуже пишаємося. Бабуся працювала в госпіталі операційною медсестрою, врятувала не одне життя, допомагаючи пораненим на війні солдатам і офіцерам.

У своїх листах він писав про своє життя на фронті, підбадьорював свою улюблену дружину ласкавими словами, обіцяв, що обов’язково повернеться з перемогою додому. У кожен лист він вкладав маленький цветочек- волошка, це був символ ніжності їх почуттів. Волошка – так ніжно називав бабусю дід, пестливо від ЇЇ ім’я Василиса. Ці листи-єдине, що давало їй і йому сили жити і боротися з усіма труднощами і негараздами, давали надію і впевненість в тому, що все закінчитися добре і вони будуть нарешті разом. Їх велика і щира любов пережила всі негоди і у них чудова, міцна і велика родина. На жаль діда вже немає з нами, позначилися важкі поранення, але я завжди буду пам’ятати яким чудовим, відважним і доброю людиною він був, як дбав про свою сім’ю, як вчив добру і справедливості. Я завжди буду брати з нього приклад.

Так, моя сім’я звичайнісінька, у нас не зберігається жодних дорогоцінних і дорогих речей. Але наша сім’я зберігає головну реліквію- пам’ять про подвиг нашого предка і любов і повагу один до одного.

Посилання на основну публікацію