1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Твори
  3. Твір “Що таке «уявна великодушність»?”

Твір “Що таке «уявна великодушність»?”

Великодушність – це риса великого і чистого серця. Така властивість характеру прийнято вважати зразковим, що демонструє кращі якості особистості. Бути великодушним – значить бути людяним, відповідальним за інших людей.

Однак у кожної людської властивості є і протилежна сторона. Під маскою співчуття і доброти часом ховаються злі і порочні почуття. Тому проблему мнимого великодушності піднімали в своїх творах багато письменників, які доводять на прикладі своїх героїв згубність лицемірства у всіх його проявах.

Так, в романі Ф. М. Достоєвського прикладом людини «прекрасної душі» може послужити Петро Петрович Лужина, добрий, співчутливий герой, що бере в дружини Дуню, дівчину з бідної сім’ї. Здавалося б, причиною настільки великодушного вчинку є прагнення Лужина зробити щасливим коханої людини. Але за зовнішнім благородством ховається підла душа: в Дуні він бачить прислугу, яка присвятить йому все своє життя в подяку за його доброту. Брехливий чоловік хоче не тільки отримати покірну рабиню в подружжя, але і переконати суспільство в тому, що йому немає рівних за частиною великодушності. Тому він все робить напоказ: наносить візит брату нареченої, якого в гріш не ставить, возить дівчину і її матір по столиці, нібито набираючи придане. Однак за цією брехливою маскою щедрості і доброти ховається людина, здатна на наклеп і підлість. Наприклад, він звинувачує Соню в крадіжці тільки заради того, щоб очорнити Родіона і його знайомих в очах оточення. На щастя, обман розкривається, Дуня виходить заміж за дійсно доброго чоловіка, але такі люди, як Лужина, завжди знаходять нові очі, щоб пускати чергову пил.

Проблема мнимого людського великодушності стає центральним мотивом в оповіданні Л. Андрєєва «Кусака». Життя самотньої бездомного собаки, що живе в умовах байдужості і жорстокості оточуючих, змінюється з настанням літа і приїздом дачників. Перш ніким не улюблена, зовні негарна Кусака знаходить будинок і люблячих господарів. Але, з настанням холодів, люди залишають затишні будинки, перебираючись в місто, і знову залишають її. Навіть юна гімназистка Леля, більше всіх любила собаку, забуває з нею попрощатися. Великодушність тих, хто кинув Кусаку людей закінчується там, де виникає потреба в комфорті. Стара незграбна собака не потрібна їм в умовах затишній міського життя. За зовнішньою добротою тут ховається безвідповідальність і байдужість до долі живої істоти. Вкотре віддана Кусака пронизливо виє слідом господарям, і в цьому витті чується нескінченна туга обманутого серця. Розповідь підтверджує думку про згубний вплив показного великодушності.

Літературні образи, що ілюструють риси мнимого великодушності, повертають читача до думки про те, що великодушний вчинок вважається таким тільки тоді, коли він зроблений свідомо, від чистого серця і не переслідує при цьому егоїстичних цілей. А якщо він робиться заради користі, схвалення суспільства або від нудьги, то його можна назвати лише уявним великодушністю, яке людина не відчуває, а лише транслює напоказ, щоб створити потрібний візуальний ефект.

ПОДІЛИТИСЯ: