Твір “Професії моїх батьків”

Мої батьки найчудовіші люди в світі. Я їх люблю понад усе на світі. Вони дали мені життя і виростили, за що, я їм дуже вдячний. Моя мама працює кухарем кондитером, а тато водій автобуса.

Мою маму звати Анастасія Костянтинівна. Кухарем кондитером вона стала випадково, за освітою вона юрист. Спочатку, мама і працювала юристом, в одній адвокатській конторі, але потім їй це набридло. Робота мала на увазі собою постійну зайнятість, у неї практично не було вихідних. Мама звільнилася і стала домогосподаркою. Забув сказати, моя мама дуже смачно готує, а які у неї виходять торти – пальчики оближеш! Один з цих тортів і став кроком у нову професію.

Одного разу на ювілей бабусі, до нас прийшло багато гостей. Мама накрила шикарний стіл, і приготувала відмінний торт. Один чоловік, колишній бабусин товариш по службі, залишився в захваті від маминого торта, і запропонував їй роботу у нього в кондитерській. Мама погодилася. Нормальний робочий день, пристойна зарплата, вихідні за розкладом, та ще й можливість займатися улюбленою справою – гріх було відмовлятися. Так моя мама знайшла себе.

Тепер поговоримо про тата, його звуть Олександр Григорович, він працює водієм автобуса. Як каже тато, він усе своє свідоме життя «крутив баранку». На автобусі він працює вже 5 років, до цього був водієм Камаза, возив вантажі по країні. Папі подобається його робота, він перевозить людей з одного населеного пункту в інший. Папа справжній водій – професіонал. Він добре розбирається в ремонті машин, і може полагодити, все що завгодно. До нього по допомогу звертаються все друзі і знайомі. Папа нікому не відмовляє, навіть подумує відкрити власну СТО. Татів автобус завжди в хорошому технічному стані, практично ніколи не ламається.

Мені подобається бувати у нього на роботі, ну, тобто в автобусі. Разом ми їздимо по місту, це дуже цікаво, ще тато вчить мене ремонтувати автомобілі. Я частенько допомагаю йому в гаражі. Папа сказав, професія автомеханіка, мені дуже стане в нагоді в майбутньому. А я не проти того, що він мене вчить розбиратися в автомобілях, це захоплююче заняття. Ще тато вчить мене водити машину, ось це у мене поки погано виходить, але я намагаюся. Думаю, до 18 років обов’язково навчуся і здам на права. Я хочу стати гонщиком, ну це вже інша історія.

Варіант 2

Я дуже люблю своїх батьків, і дуже пишаюся ними. Моя мама працює ветеринаром, а тато – рятувальник МНС. Я коли виросту, хочу стати, як тато, рятувати людей, а моя сестричка – лікувати тварин.

Спочатку розповім про маму. Маму звуть Катерина Олександрівна, їй 35 років. Вона ще з дитинства мріяла лікувати тварин, постійно тягла додому цуценят і кошенят, за що її лаяли батьки. Бабуся розповідала, що часом будинку було по кілька кошенят, одночасно з цуценятами. Мама, могла принести цілу коробку покинутих тварин. Вона їх приносила, а батьки потім підшукували їм господарів. Це займало багато часу, але вони не могли нічого вдіяти. «Не карати ж дитину за те, що він проявляє людяність щодо братів наших менших» – так говорила бабуся.

Мама захоплено і старанно рятувала всіх бездомних тварин. Потім вона закінчила школу, і відправилася вчитися на ветеринара. Отримавши диплом, мама, стала працювати в ветклініці. До неї приносять хворих вихованців, і вона їх лікує. Нам із сестрою подобатися бувати у мами на роботі. Там завжди можна побачити різноманітних тварин: черепашок, щурів, хом’яків, собак, кішок, і багатьох інших. Маму тварини не бояться і дуже люблять, а вона в свою чергу, любить їх.

Мій тато, Андрій Владиславович працює рятувальником. У нього така цікава служба, тато постійно розповідає, що сталося за день. Папа і інші рятувальники, надають допомогу людям. Витягують їх з пожеж, знімають з високих будівель, в загальному, рятують з різних важких ситуацій. Робота ця дуже складна, як психологічно, так і фізично. У МНС беруть тільки дуже витривалих людей, з хорошою спортивною підготовкою і стійкою психікою. Папа працює позмінно, добу, через двоє. Служба рятувальника передбачає цілодобове перебування на робочому місці, адже неприємність з людьми, може статися навіть вночі. Папа дуже втомлюється на роботі, але не скаржиться, каже, що рятувальник – це його покликання.

Я коли закінчу школу, піду в армію, а потім в інститут. Коли відучуся, обов’язково буду працювати в МНС.

Посилання на основну публікацію