Твір про “Важливість надавати допомогу нужденним”

Породженням нашого багатого кризами і конфліктами часу стала присутність на вулицях наших міст і сіл жебраків, бездомних, часто просто опустилися людей. Зайняті своїми проблемами, люди часто опускають очі, проходячи повз них. Ми перестали бачити чуже страждання, відчувати біль іншої людини. А адже з кожним з нас несподівано може трапитися біда. Це може бути втрата квартири або роботи, обман. Що робити? Як вийти з такого становища? Багато людей в розпачі губляться, не знають, що робити, як подивитися в очі рідним. У такій ситуації дуже потрібна підтримка близьких. Хіба важко подати жебракові, нагодувати голодного, допомогти в притулку бездомному? Мабуть, забув людина заповідані Богом слова: «Возлюби ближнього свого, як самого себе»!
Питання співчуття, допомоги людині у важких життєвих обставинах намагається вирішити і художня література. Так в оповіданні «Біда» Антон Павлович Чехов піднімає проблему необхідності вчасно подати руку допомоги нужденним в цьому. Письменник розповідає історію Миколи Максимовича Путохіна, якого раптово звільнили зі служби. Вражений до глибини душі несправедливістю, він спочатку запив з горя, потім прийшовши в себе і засоромившись свого вчинку, пішов додому. Автор, співчуваючи, пише про перполнявшем його героя почутті страху. Путохін боявся гірких докорів з боку дружини, її заплаканих очей, потоку пекучих обвинувальних фраз. Але несподівано в особі дружини чоловік отримав підтримку: «Не треба падати духом», – говорила йому вона. І на закінчення Чехов говорить про те, що його герой змінився. Пережита біда багато в ньому змінила. Тепер він подає милостиню жебракам.

Автор приходить до висновку про те, що треба не засуджувати нетверезих людей, жебраків, бездомних, а вчасно допомогти їм в безвихідній ситуації.

Не залишився в стороні від проблеми співчуття і Федір Михайлович Достоєвський. Як тут не згадати його Сонечку Мармеладова. Саме вона перша простягнула руку допомоги зневіреному і зневіреному в життя Родіона Раскольнікова. Героїня не кинула його один на один з бідою, показала вірний шлях до очищення душі від гріха. А шлях цей – глибоке каяття і усвідомлення своєї провини. На каторзі Родіон разом з Сонею читає Біблію. Це вже перший крок, зроблений заблукав грішником, до подолання своєї помилки про людей, які діляться на дві категорії: влада мають і тварин тремтячих.

І на закінчення хочеться сказати: давайте будемо уважні до проблем інших людей, давайте вчасно знайдемо потрібні слова, в яких так потребують іноді люди, які нам не байдужі!

Посилання на основну публікацію