Твір про школу

Майже кожна людина на земній кулі, на всій нашій неосяжній, величезною планеті ходив в школу. Це основний і, на жаль, неповторний етап життя. Ще до того, як перед вами відкриються масивні шкільні двері, ви вже не раз чули про неї. Одні кажуть, що в школі цікаво, інші скаржаться, що важко, треті просто лякають школою.

Слово “школа” – це предмет неживий. Одушевляти його ми, школярі. Непосидючі, галасливі, невгамовні, допитливі і частенько дуже талановиті. Носяться по коридорах в короткі зміни, змітаючи все і всіх на своєму шляху. Або тихенько забившись у куток швидко списувати домашнє завдання, тому що сам зробити “не встиг так як ловив покемона”.

Ну і, звичайно, наші улюблені і вічно дають настанови вчителя. Вчителів ми не тільки любимо, але і трохи побоюємося.

А раптом запитають нас про катет з його довгою подружкою гипотенузой. Або попросять пояснити роль Гамлета в нашому житті. А ми саме сьогодні забули повторити і про страждає принца жив вже багато століть назад, та й про трикутник. Справи у нас були важливіші, з’явився новий тип гаджетів, про який треба все дізнатися саме зараз, сьогодні і негайно.

А ось ви коли-небудь замислювалися, чому практично у всіх шкіл перед входом зроблені великі ступені? Чому, перш ніж відкрити двері в школу, треба піднятися по ним? Я знаю відповідь на це питання.

Сходинки як би символізують перехід від нашого буденного, повсякденного життя до життя нової. До знань, вірніше їх основам, до підготовки до дорослого життя, правилам і порядку.

Звичайно, пройде час, і ми будемо з сумом згадувати шкільні днинки і напевно пошкодуємо, що вчасно не робили домашні роботи. Збігали з уроків і не намагалися піднятися по ненависному канату або стрибнути через козла в спортзалі. Згадаймо нашу першу, незрозумілу любов. Будемо згадувати вчителів.

Ми обов’язково зрозуміємо, що школа – це відрізок часу, який ніколи не можна буде повернути. Це абсолютно неповторний проміжок нашого життя, який промайнув безповоротно.

Посилання на основну публікацію