Твір про осінь

Спекотне літо, канікули, купання в річці – все це позаду. Настала осінь. Пожухла трава покрилася інеєм, поривчастий прохолодний вітер обриває жовті, червоні і золоті листочки, і кружляє їх в мудрому танці.

В погожий осінній вихідний здорово вибратися на прогулянку. Помчали по «місцях колишніх літніх подвигів», але біля річки зараз не весело, безлюдно, побігали, покидали камінчики, хто далі закине …

Що робити? Вирушаємо через поле до лісу. В поле робота кипить і у вихідний. Тут колгоспники ще буряк збирають, там під озиму оранка йде. Поспішають люди закінчити всі роботи до проливних дощів. Добре в поле, шумно, несуться павуки на своїх павутинках до зимового притулку, збираються перелітні птахи в крикливі зграї. Всі поспішають.

У горіхового гаю ворони розшумілись. За горіхи б’ються, галасують. Потужними дзьобами горіхи розбивають і все тараторять щось сусідкам. За галас половину горіхів втрачають, але це й на краще, знайдуться гризуни, яким ці горіхи великою підмогою будуть.

А в лісі тихо, все вже готові до зимових холодів. Білки ситі, гладкі, не поспішають попадатися на очі. Їх тайники вже повні запасів. І гриби там сушені, і горішки. Сойки – вічні суперники білок, частина запасів, звичайно, розкрадуть, розберуть. Але до весни там на всіх вистачить.

А якщо не вистачить – шишки взимку теж в хід підуть, не дадуть пропасти з голоду. Солодкий запах прілого листя нагадує про грибах. Дивишся під ноги – ніби й немає нічого, тільки листя мокрі трохи піднялися. Глядь ближче, а там грибок росте, красивий, молодий, коричнева капелюшок блищить. А ось поруч його товариш зростає, ще менше, його і не примітиш. Ось трохи далеко гордо зростає красень і не ховається – червона капелюшок велика, цяточки білі, немов прилипли. Добре йому, не страшно, його і не їсть ніхто.

Швидко закінчується яскравий блискучий осінній день. Сутінки насувають, пора і додому. Золотистий килим шарудить під ногами, опускається прохолода. Скоро зарядять холодні дощі, все золото лісу перетвориться в буру підстилку, ліс стане зовсім прозорим і світлим. А потім настануть морози і білі блискучі пушинки почнуть прикрашати землю, дахи будинків, поля і ліс, і стане все навколо монохромним, як на старій фотографії з бабусиної альбому. Всі відтінки від білого до чорного.

Посилання на основну публікацію