Твір про космос

Багато людей живуть собі на Землі і не замислюються про те, що ж знаходиться за її межами. Вони поринули в свої проблеми, побут, і не помічають навколишньої дійсності. А адже досить поглянути на нічне небо, щоб завмерти від захоплення. На темному небі починають з’являтися множинні яскраві маленькі точки. Ті самі зірки, про яких мріють романтичні натури. Дівчата мріють, щоб їхні обранці дістали їм ці зірки, а обранці мріють здійснити дане бажання. Ось тільки дістати зірку не вийде, адже маленькі цяточки в небі, це не що інше, як частина великого космосу, частина нашого Всесвіту.

Ще в давні часи небо стало залучати людей і тому людина стала задавати собі питання, а що там за хмарами, що там в галактичної системі, який він цей Космос. І найцікавіше, чим більше виходило розгадати загадок, тим загадковіше ставав Космос, який і сьогодні є нерозгаданою таємницею.

Як на мене, космос не залишає байдужою жодну людину. Кого-то він вражає, кого-то приголомшує, кого-то змушує думати, міркувати або мовчки захоплюватися космосом, створюючи свої шедеври. Єсенін у своєму вірші про зірочках намагався знайти відповідь про те, що ж вони приховують, і яку таємницю зберігають.

Що собою являє космос я вам відповім в своєму творі. Це цілий всесвіт з її планетами, зірками і міжгалактичним простором. Це щось, що нагадує величезний океан, де планети немов невеликі острови, оточені холодної порожнечею. Це справжня нескінченність, з невичерпним джерелом загадок і таємниць, які людству належить ще розгадати, відповідаючи на питання і про те, чи одні ми у цьому Всесвіті чи крім людей є і інші живі істоти.

Цікаво, чи буде коли-небудь повністю розгаданий космос? Все можливо, а поки це привід міркувати про нескінченність, розглядаючи нічне небо.

Посилання на основну публікацію