Твір “Перший сніг”

Сьогодні вранці я прокинувся, виглянув, як зазвичай у вікно, і здивувався. Ще вчора на тротуарах лежало жовте листя, картина була сірою, похмурою. Зараз же все було невпізнанним, чистим і білим, адже випав перший сніг. Погода була тиха, безвітряна. На небі я помітив сірі хмари, з яких продовжували падати великі пластівці снігу. Вони не танули, торкаючись землі, адже на вулиці було вже досить холодно. Сніг падав на будинку, на тротуари, на перехожих. Мені не терпілося вибігти на вулицю і ближче побачити всю цю красу, адже відомо, що всі сніжинки несхожі, вони сильно відрізняються одна від одної. Через деякий час хмари розсіялися, виглянуло яскраве сонце. Картина стала ще більш зачаровує. Сонячні промені падали на чистий, що випав сніг. Сніжинки іскрилися і переливалися всіма барвами веселки. Дерева в одну мить опинилися білими, пухнастими. Відразу пригадуються картини художників, на яких вони відображають всю цю природну красу і неповторність. З деяких гілок сніг великими оберемками падав вниз, адже його випало так багато. Повітря було чистим, свіжим, морозним.

Наш двір змінився до невпізнання. По ньому вже щосили бігали дітлахи, кидаючись першими сніжками, адже вони чекали цього майже цілий рік. Сніг був м’який, повітряний, так і хотілося зануритися в нього. Відразу виникло відчуття свята. Всі буквально виявилися в передчутті новорічних свят, майбутніх довгих канікул. Настрій був просто чудовим. Хотілося радіти, веселитися, підкидати сніг вгору і милуватися, як він іскриться від сонячних променів, сяючи і переливаючись.

Швидше за все, цей сніг розтане через кілька днів або навіть годин. Але враження про перший сніговому покриві надовго залишиться в моїй пам’яті. Саме за ці незабутні враження я і люблю зиму.

 

Посилання на основну публікацію