Твір “Опис лісового озера”

Я люблю дику природу. Коли у мене починаються літні канікули, тато бере відпустку і ми вирушаємо в велику подорож по Україні. Він працює фотографом. Ми встигли побувати в самих різних природних зонах нашої великої країни. Але мені завжди було цікаво побачити справжнє лісове озеро.

Цього літа моя мрія збулася. Ми знову вирушили в подорож і одного разу заїхали в село, яка стояла, оточена лісом. Місцеві жителі сказали нам, що зовсім поруч є озеро в лісі. Ми вирушили на прогулянку. Папа хотів знайти місця для цікавих фотографій, а я подивитися на даний лісове озеро.

Ми прийшли до мети нашої прогулянки несподівано. Раптово вузька стежка перервалася і попереду показався просвіт між деревами. Перед нами відкрилася лісова галявина, в середині якої знаходилося озеро. Кругле, з зарослими очеретом берегами, воно немов притягувало погляд. Ми з татом підійшли ближче.

Вода в озері виявилася темної, нагадавши мені картину Віктора Васнецова під назвою «Оленка». Водна гладь нагадувала рівне, відполіроване рукою майстра дзеркало. Подекуди плавали зірвані вітром з дерев листочки. Вода в озері була дуже чистою, такою, що крізь неї виднілись лежать на дні дренаж. А над ними плавали дрібні рибки. Я помацав воду рукою. Шкіра відразу почала німіти. Напевно, в глибині били холодні ключі.

У самого берега лежала велика, повалена під час урагану береза. Половина ствола берези перебувала на березі, а половина йшла в воду. Я сів на суху частину колоди. Нагріте ласкавим літнім сонцем, дерево здавалося теплим.

Десь вдалині закрякали качки. Думаю, в лісі живе багато птахів, які добувають собі прожиток у озера.

На жаль, навіть в глибині лісу відчувалася присутність людини. На березі лежала паперова обгортка від цукерки. Я підібрав її і поклав у кишеню, щоб викинути в сміттєвий бак, коли ми повернемося в село. Треба завжди намагатися зробити природу чистіше.

Ми з татом довго сиділи біля озера. Краса дикої природи подарувала нам натхнення на цілий рік.

Посилання на основну публікацію