Твір: опис картини Левітана “Весна. Велика вода”

Якщо зима була сніжною і з настанням весни сніг швидко розтанув, то води в річки прибуває дуже багато і вони виходять з берегів, затоплюють луки, ліси, навіть селища. Якийсь час вода стоїть дуже високо, а потім поступово починає спадати, йде, річка повертається у своє русло. Це явище – коли річки розливаються, називається весняною повінню. Ще часто кажуть: велика вода прийшла.

Ісаак Левітан, великий російський художник-пейзажист, так і назвав свою картину – “Велика вода”. Вона зображує весняна повінь. Вода – розлилася річка – займає більшу частину полотна. Вона блакитна, холодна, чиста, рівна, як дзеркальна поверхня. У ній відбивається чисте блакитне небо, легкі хмари і поки ще голі дерева – затоплена річкою гайок. Тонкі деревця виглядають беззахисно і зворушливо. Серед них – майже обов’язкові для російського пейзажу дерева – берези. Підсвічені сонцем, вони здаються рожевими.

У лівій частині ретельно виписана жовта глиниста смужка землі красиво відтіняє блакитну воду і як би веде погляд глядача в глибину картини. У перспективі видно затоплення селянські будинки і крутий, недоступний для води берег.

Темні тіні дерев на передньому плані говорять про те, що сонце світить сильно, яскраво. Та це відчувається і за загальною тональністю картини, за кольором фарб, які використовував художник. Картина наповнена світлом. Саме цей ефект, особливо добре удавшійся Левитану тут, передає справжнє відчуття весни, її свіжий подих.

На передньому плані, але не в центрі, а трохи лівіше, один з головних елементів пейзажу – самотня утлая човник, причалив до берега. Вона порожня. Можливо, якийсь селянин тільки що приплив на ній з тих видніється будиночків. Може бути, її просто зірвало з приколу і прибило сюди вітром. Кожен глядач картини придумує свою історію цієї човники і мимоволі стає співавтором сюжету.

Посилання на основну публікацію