Твір: опис картини Грабаря “Березневий сніг”

Перший місяць весни дуже примхливий. Він начебто дає надію швидкого приходу тепла і трошки їм пестить вогку за час зимових холоднечі землю, але в той же час ще не може рішуче прогнати відгомони зими геть. І. Е. Грабар тонко підмітив то дзвінке мить, коли залежаний, вже з проталинах, лисинами та легкої крижаною скоринкою сніг доживає свої останні дні в російській глибинці.

Головним акцентом картини є жінка, стрімко несуча на коромислі два повних відра з водою. Це моя особиста думка, що вони повні. Я так вважаю тому, що вони висять прямовисно вниз, а у фігурі селянки відчувається напруга і стрімкість, як якщо б вона хотіла швидше впоратися зі своїм завданням і не бажала її розтягувати в часі. Атмосфера неповторного колориту російського села відчувається у всьому: в одязі жінки – практичною, теплою тілогрійці і подовженою спідниці, в видніється вдалині будинках, в широких вільних просторах. Стежка, якою йде дівчина, часто використовується людьми, адже вона добре протоптана. Віддаленість джерела води від місця проживання – це велика проблема, з якою мало хто буде уживатися, тому можна припустити, що її будинок десь зовсім поруч, не в зоні охоплення картини. Чому? Та тому, що бігати за водою по кілька разів за день, долаючи пару кілометрів, – це втрачати сили даремно. Ліс, дерева навколо – ознака залягання води на прийнятній глибині.

Сіре зневіру більшості зимових днів виступає в ролі яскравого контрасту для швидкого весняного переродження природи. Дивно майстерно художник зміг використати гру світла на снігу на ближньому плані. Тінь високого, розлогого, зовсім «голого» ще дерева чітко відкидається на сніг, даючи глядачеві недвозначне поняття: на вулиці сонячний, погожий, але все ще морозний день.

Мені здається, що основною чуттєвий посил художника вміщений у цілісності образу чистого березневого повітря, наповненого сонцем і прохолодою який не встиг ще розтанути снігу. Згадайте самі! Хіба не грає кров, коли після суворої зими сонце не просто світить, а ласкаво гріє, коли дихати вже можеш повні груди і не можеш надихатися, коли все навколо здається кращим, чистішим, світлішим і рідніше, коли хочеться Жити!

Посилання на основну публікацію