✅Твір «Образ Євгенія Онєгіна»

Свій роман «Євгеній Онєгін» Пушкін писав майже 8 років (з 1823 по 1831). Початок роману Пушкін написав молодим поетом, будучи майже юнаком, а заключні глави створювалися поетом, який вже мав життєвий досвід. Це “дорослішання” поета можна простежити в романі.

Головний герой в романі – Євгеній Онєгін дорослішає, розумнішає, вчитися на своїх помилках, знаходить і втрачає друзів, помиляється, кохає та страждає.

Назвавши свій роман ім’ям головного героя Пушкін підкреслює центральне положення Онєгіна над іншими героями. Онєгін представник «золотої молоді» – світський молодий аристократ, живе в столиці, який отримав типове для того часу виховання. Його вчителем був француз-гувернер. Бали, прогулянки по Невському проспекту, відвідування театрів – ось основне заняття Онєгіна. Хоча Онєгін і вчився «чого-небудь і як-небудь», він все ж має високий рівень культури, відрізняючись в цьому відношенні більшості дворянського суспільства.

Головний герой хоч і є представником суспільства, але водночас він і чужий йому. Благородство душі, «різкий охолоджений розум» виділяють його з-поміж аристократичної молоді. Онєгін розчарувався в житті і інтересах світського суспільства, він незадоволений політичною і соціальною обстановкою:

«Ні, рано почуття в ньому охолонули. Йому набрид світла шум… »

Від нудьги і нудьги, і він залишає світське суспільство, пробує бути корисною суспільству. Однак Онєгін не був привчений до праці («праця наполеглива йому була противна»), тому не доводить до кінця жодного зі своїх справ.

Його життя не має мети. У селі Онєгін проявляє милосердя щодо селян, але він не байдужий до їхньої долі, його більше мучать свої власні переживання.Он втрачає зв’язок з людьми. Він відкидає любов Тетяни Ларіної, духовної, морально чистої дівчини, не зумівши оцінити її зворушливу і гарну душу, своєрідність натури. Онєгін вбиває свого друга Ленського, піддавшись становим забобонам, злякавшись «шепоту, реготу дурнів».

У пригніченому стані духу він їде з села і починає подорож по Росії. Ці мандри дають йому можливість по новому поглянути на життя, змінити своє ставлення до оточуючих, зрозуміти наскільки безплідно розтратив він своє життя. Повертаючись до Москви він розуміє, що нічого не змінилося в суспільстві.

Онєгін закохується в Тетяну, проте тепер вона заміжня жінка. Але Тетяна зрозуміла, що його любов це – себелюбство і егоїзм, і відкидає любов молодої людини. Любов’ю Онєгіна до Тетяни Пушкін показує, що його герой здатний до морального відродження, в ньому ще киплять сили життя, що за задумом поета, мало пробудити в Онєгіні і прагнення до громадської діяльності. Образ Євгенія Онєгіна відкриває цілу галерею «зайвих людей».

Слідом за Онєгіним були створені образи:

  • Печоріна;
  • Обломова;
  • Рудіна;
  • Лаєвського.

Всі ці образи є художнім відображенням російської дійсності.

Посилання на основну публікацію