Твір “Народ в повісті Капітанська дочка”

У творі Олександра Сергійовича чітко показаний характер російської людини, для якого характерні були поряд з честю і благородством і рабська психологія. Такі риси були чітко видні в Савельіч і капітана Миронова. Образи пугачовців теж потрапили в цю групу, однак вони володіли більш бунтівним характером.

Особливо серед всіх цих образів виділяється Савельич. Письменник намагається показати персонаж у всіх життєвих ситуаціях, надаючи можливість Савельічу проявити всі свої якості. Слуга опікується свого пана, як колись дбав про свого сина. Навіть коли Гриньов виріс і вирушив на службу, старий відправився за ним і навіть врятував його від загибелі. І хоча Савельич був зовсім неписьменний, в ньому спостерігалися природний розум і прозорливість. Автору подобається цей персонаж. Та й насправді, Пушкін любив добру вдачу, лагідність і простота в людях. Такою людиною була Аріна Родіонівна, його няня.

При всій повазі до Савельічу письменник відчуває жалість і співчуття до героя і до народу, який довгий час знаходився в рабському положенні. Адже старий слуга ставлячись з особливою увагою до пана піддавався приниженню і покаранню. Якось раз Гриньов, напившись, програє велику суму в карти і слуга його докоряє, на що Савельічу нагадали, що він не має право вказувати так прислузі. Але старий не образився, а продовжував піклуватися про юнака ще з більшою ретельністю. В епізоді, де старий намагався переконати Гриньова відмовитися від дуелі, ми бачимо, що незважаючи на звинувачення молодого пана і його батька в те, що трапилося, він визнається в тому, що є лише холопом, але служить вірою і правдою і далі. І жалюгідним виглядає Савельич по відношенню до повстанців. Він не стає на їхній бік, а думає так само як його господарі.

У повісті показаний ще один характер, вихідця з народу – капітана Миронова, доброго і вірного своєму обов’язку людини. Іван Кузьмич ріс у бідній солдатської сім’ї, можливо тому і спілкувався з людьми по простому. Саме в цьому і проявляється істинно російська душа капітана. Особливе захоплення викликає у нас вчинок, коли Миронов виступає в бій проти військ Пугачова, не дочекавшись підмоги, де героїчно гине. Однак, крім покірності простий народ може виступати в ролі бунтівника. І хоча Пушкін не вважав прийнятним насильство і жорстокість, він в своєму творі був на боці повсталих. Пугачов тут є символом всіх найкращих якостей російського народу.

Отже, розкриваючи образи Савельича, Миронова і Пугачова письменник розкрив долю народу в самодержавному державі.

Посилання на основну публікацію