Твір на тему «Зима»

Зима для мене – це подорож в казку. Коли прокинувшись вранці виглядаєш у вікно і бачиш красиві білі сніжинки кружляють в повітрі і покривають тротуари, дороги, машини, дерева і випадкових ранкових перехожих. Ти починаєш вірити в диво, як ніби справді потрапив у казкову країну. Землю покриває біле і чисте покривало. Значить скоро новий рік найкраще свято для дітей і дорослих.

Я пам’ятаю мені було напевно років зо три, коли я зрозумів як прекрасна зима. Світ у цей час здається великим, дивним і чудесним. Папа посадив мене на санки і віз по цьому білому і пухнастому снігу до садка, я відчував і захоплення, і смуток одночасно. Мене везли швидко, і сніг вилітав спресованими млинцями з-під каблуків тата. Це, як не дивно, подобалося мені найбільше. Мені хотілося б дорога до садка не закінчувалася ніколи. Напевно ця риса збереглася у мене досі: коли мені не хочеться на роботу, я з радістю представляю, як я буду їхати на машині по засніженій дороги і їй не буде кінця. А навколо буде цей чудовий зимовий пейжаз.

Увечері я гуляв у дворі, бігав по снігу і радів тому, як мороз щипає обличчя. Було весело і забавно спостерігати, як повільно падають сніжинки, грати в сніжки з дітьми, і намагатися ліпити кульки снігу самому і будувати снігову бабу. Це веселило мене все сильніше, і я бігав туди і сюди, насилу витягаючи ноги із заметів. Після одного з кроків, мій валянок залишився в товщі снігу. Злякавшись, я зробив крок назад і потрапив точно в нього. Всередину засипалося зовсім трохи холодних і мокрих сніжинок. Але я був на сьомому небі від щастя. Я до сих пір вірю, що зима це біле і чисте диво.

Цей зимовий вечір я запам’ятав на все життя. І свято вірю що все чудеса трапляються взимку, це прекрасна пора року.

Посилання на основну публікацію