Твір на тему «Жилін і Костилін»

Все своє оповідання про реальні події Кавказької війни Лев Толстой побудував на основі порівняння двох офіцерів. Жилін і Костилін – повні протилежності. Про це «говорять» навіть прізвища героїв. Перша (Жилін) походить від слова жила, що свідчить про те, що ця людина жилавий, тобто міцний і витривалий. А друга (Костилін) – від слова милицю, вона характеризує персонажа як слабку людину.

Герої оповідання завжди в центрі подій, проте біля Жиліна часто багато людей, а біля Костиліна немає нікого. Що стосується зовнішності офіцерів, то Жилін хоча і «не великий ростом», але «молодецький був». А ось Костилін зображений пухким і незграбним, він якийсь «огрядний, товстий, весь червоний». Автор не загострює увагу читачів на портретних характеристиках, він лише робить акцент на головних особливостях їх характеру: Жилін – молодецький, а Костилін – неповороткий. Навіть татари називають Жиліна «джигітом», вважаючи його сміливим, а Костилін в їхньому уявленні – «сумирний» людина.

Письменник хоче підкреслити і те, як формувалися ці дві особистості. Жилін є нащадком збіднілих дворян, проте в ньому немає і нотки панства, адже він дуже простий у спілкуванні, витривалий, добре знає життя і має надію тільки на себе. Офіцер Костилін із забезпеченої сім’ї, він занадто зніжений, тому, перебуваючи в полоні, погоджується на умови викупу.

У всіх ситуаціях Толстой зображує Жиліна рішучим, сміливим людиною небоязкого десятка, а Костиліна -трусом і зрадником. «Корошо урус» сильна духом особистість, яка вірить в свої сили і має надії на краще. А ось Костилін до всього ставиться песіместіческі, він слабкий духом і сподівається тільки на викуп. Жилін постійно проявляє винахідливість і стійкість, він борець. Костилін ж для нього – тільки тягар, адже він лише страждає, проявляючи свій егоїзм.

Розповідь «Кавказький полонений» вчить тому, як знаходити різницю між добром і злом, як правильно вибирати друзів і залишатися людиною навіть в складних життєвих ситуаціях.

Посилання на основну публікацію