Твір на тему “Я – випускник”

Величезною частиною життя кожної людини є школа. Тут ми проводимо 9-11 років свого життя. Тут знаходимо перших друзів, вірних помічників в особі вчителів, пізнаємо перші закоханості і відчуваємо перші труднощі з навчанням. Саме в школі ми вчимося боротися зі своєю лінню, вчимося красиво і правильно викладати свої думки. Крім того, школа привчає нас до праці: я ніколи не забуду свої перші суботники.

В цьому році я – випускник. У це дуже важко повірити, тому що мені завжди здавалося, що мій перший раз в перший клас був тільки вчора, ну, максимум позавчора. Проте, я дійсно ось-ось покину стіни рідної школи. Що я зараз відчуваю? Радість, тривогу і смуток одночасно. Радість, бо в моєму житті з’явиться щось нове, що якийсь етап у вигляді школи вже пройдено. Тривогу за своє майбутнє, я зовсім не знаю, що мене чекає попереду, це дуже лякає, але цікаво. І смуток, звичайно ж, тому що те, до чого я звик і те, що я встиг полюбити, спливає від мене з кожним днем ​​в минуле. Кожен останній дзвінок я бачив випускників, в основному дівчат, які заливалися слізьми тому, що більше не буду відвідувати уроки, і я завжди дивувався: чому це вони плачуть, їм радіти треба! Але зараз, коли і мій час закінчити школу прийшов, я розумію їх сльози. Я більше ніколи не потраплю в ту атмосферу уроків, в якій перебував останній десяток років. Я більше не сяду за парту учнем, я більше не буду чекати дзвінка на перерву в кінці дня від знемоги. Моє життя стане іншою.

Але попереду ще мій останній дзвінок – найважливіше і відповідальний захід в моїй поки ще маленького життя. Кожен раз я дивувався, як випускники не бояться виходити і розказувати заготовлені урочисті промови на таку велику публіку, що складається з батьків, вчителів і всіх молодших класів, тепер це доведеться пережити і мені. Я хвилююся, але хочу, щоб самий останній дзвінок запам’ятався мені найбільше, щоб я розповідав про нього своїм дітям, а, можливо, і внукам.

Я дуже сподіваюся, що наш клас після випуску зустрінеться ще не раз, що ми будемо підтримувати зв’язки і з близькими вчителями, які стали нам сім’єю. Але найбільше я хочу одного разу привести своїх дітей в школу, яку закінчив і сказати їм з гордістю: я був випускником цієї школи, яка і вам стане притулком і другою домівкою.

Варіант 2

Випускник – звучить красиво, гордо. Я завжди з нетерпінням чекав того моменту, коли зможу себе так називати. Мені здавалося, що так я буду відчувати себе більш дорослим, більш значущим.

Тепер я закінчую одинадцятий клас. І я з упевненістю можу назвати себе випускником. Тільки тепер це поняття трохи знецінилось для мене. Все виявилося не так, як я собі уявляв в дитинстві.

Раніше мені здавалося, що випускник вже дорослий, розумний чоловік, якому батьки не указ. Зараз же я розумію, наскільки був не правий. Я все ще дитина, мені потрібна підтримка батьків, навіть не дивлячись на те, що я випускник. У дитинстві я думав, що це слово означає свободу. Що я зможу виходити гуляти, коли мені заманеться, навіть не запитавши дозволу. Зараз же, мені це здається більше кліткою, ніж свободою. Адже цілими днями я змушений сидіти вдома і готуватися до випускних іспитом. Щоденні лекції, підготовка, розв’язування задач до втрати пульсу і зубріння. Ось і вся моя свобода.

А раніше випускник здавався мені найщасливішою людиною. Адже нарешті – то він закінчив так ненависну школу! Насправді ж, я буду навіть сумувати за нею. Коридорами, по шкільній їдальні, по вчителях. Я провчився одинадцять років і це закінчився. Починається новий етап в моєму житті. І це страшно. Адже я не знаю, як добре я впораюся з цим. Здам чи іспити, поступлю чи в інститут. На зміну безтурботному веселощів дитинства прийшла відповідальність. Перед вчителями, перед батьками, перед самим собою. Я зобов’язаний вступити до інституту, вивчитися, знайти роботу. Це лякає. Але це необхідно зробити.

Виявилося, що випускник – це не таке вже хороше слово. Так, звучить дійсно красиво і гордо. Але страх від цього слова все одно сильніше. Кожен день я чую слово “Випускник” від вчителів, батьків, однокласників, друзів. І кожен раз по мені пробігає тремтіння. Адже я не маю всіх підвести. Особливо себе.

Слово “випускник” пригнічує. Це тільки в дитинстві з нетерпінням чекаєш моменту, коли випустили зі школи. Зараз же це сльози і невелика біль в душі. Адже так шкода залишати шкільні роки позаду. Дитячі пустощі, жарти, прогули і зрив уроків. Все це було і пройшло. І це дійсно сумно.

Але все люди проходять через це. Головне пам’ятати, що випускник – це не тільки гордість, а й відповідальність.

Посилання на основну публікацію