Твір на тему “Я і дорослий світ”

Дитинство – найчудовіша пора. Найстрашніше – це темрява, хочеш їсти, все готово, втомився, мама поклала спати. Гуляючи, по вулиці можна було, нічого не бояться адже мама з татом завжди поруч. І яким би великим не здавався нам навколишній світ, нам нічого не страшно.

Але час минає, все виростають і світ потроху змінюється. Я зараз якраз в тому віці, коли вже не маленька, але і до дорослої мені ще далеко. Вже мама з татом поруч не ходять, а дорослий світ ще не зовсім вивчений. Я дуже сумую за тими моментами, коли тобі страшно мама бере за руку, якщо велика калюжа, то тато переносить на руках, і ніхто тобі не образить. Для мене дорослий світ, здається, трохи жорстоким. На моєму, напівдорослий шляху, вже трапляються люди, що можуть образити. Я бачу багато несправедливості і злості. У деяких немає ні співчуття, ні совісті. Мої народите, кажуть, що це тільки початок, що я ще багато всього поганого зустріч в житті. Все це для того, щоб загартувати характер, навчитися не засмучуватися через дрібниці, бути трохи твердіше.

Але в дорослому житті є і скоро закінчу школу і піду вчитися до вищого навчального закладу. Це багато нових знайомих, великих досягнень, подорожей. Я побачу і дізнаюся багато нового і хорошого. Маю велику надію, що зустріч свою долю і в майбутньому у мене буде чудова сім’я, хороша робота і великі успіхи. Але щоб цього досягти, потрібно ще багато попрацювати. І які б перешкоди не стояли у мене на шляху, вони тільки роблять мене сильніше і загартованішими.

Можливо, я ще не зовсім доросла людина, але завдяки своїм батькам на багато речей я вже дивлюся дорослим поглядом. Мене навколишній майбутній світ уже не лякає, так як в дитинстві, а викликає великий інтерес, відкриває нові можливості. І я точно знаю, що не буду намагатися, втиснуться в його рамки, я хочу зробити його краще і яскравіше.

Посилання на основну публікацію