Твір на тему: «Світанок»

Кожна людина, якій подобається милуватися рідною природою мріє зустріти світанок. Його можна побачити неодноразово, і кожен раз він виглядає по-різному. Взимку він настає пізно, так як ніч довша за день.

Мені подобається зустрічати світанок влітку, коли у мене канікули, не треба поспішати в школу. Особливо він гарний на відкритому місці, де земля хіба що зливається з небом, тобто є лінія горизонту. Я спостерігав за народженням дня в селі, коли їздив до бабусі. Ми з другом Ваською пішли на рибалку до річки. Спеціально встали, коли ще було темно, навіть не було видно поплавців, щоб спостерігати за світанком.

У досвітніх сутінках стали з’являтися ледь помітні гілки чагарників і трава. На сході ставало все світліше. Кругом стояла тиша, але потім почав дути невеликий вітерець, стало прохолодно і сиро, зате набагато краще все видно. Нарешті можна було спостерігати за поплавком. Над річкою стелився білий туман. Було таке відчуття, що вода в річці закипіла.

І ось над лінією горизонту з’явилася облямівка сонця, що має форму півсфери. Воно стало підніматися все вище, освітлюючи все навколо. Відразу ж вся природа стала прокидатися: заспівали птахи, в траві почулися шерехи, навіть риба кілька разів смикнула за гачок.

Ось уже сонце наполовину показала свій диск. Небо освітилося рожевим кольором. На тлі такої неповторної краси пролетіла велика птиця. Десь в селі загавкав собака, стали чутні голоси людей, мукання корів. У траві можна було бачити комах, почали літати мушки, продзижчав джміль.

Ось уже з’явився повний диск сонця, потім він дуже швидко піднявся високо. Промені його стали яскраво світити, що неможливо було на нього більше дивитися. Туман на річці поступово розсіявся, а трава покрилася водяним крапельками, тобто випала роса. Вона засяяла в променях сонця. Ось так почався новий день.

Після того, як ми зустріли з одним світанок, було дуже приємно на душі. Після такого видовища ще більше починаєш любити природу і рідні місця.

Посилання на основну публікацію