Твір на тему “Шкільне життя”

Школа – це місце, де кожен з нас провів саме безтурботний час, подорожуючи по світу глибоких пізнань. У цьому світі ми вчимося, розважаємося, спілкуємося, розкриваємо свої таланти в улюблених предметах.

Іноді здається, що вдома ми проводимо часу менше, ніж в школі. Ми йдемо туди вранці, а повертаємося тільки до вечора. Шкільні роки дарують нам найближчих, вірних і любих друзів на все життя.

Чого тільки не відбувається в шкільному житті – для кожного вона своя, для кого-то це перша любов, для інших це олімпіади та конкурси, для третіх – це відчуття свята від можливості кожен день бачитися з першими і найближчими друзями. Адже ми не просто вчимося. Ми постійно перебуваємо в дружній середовищі своїх однокласників, з якими весело і легко проходить день за днем.

Шкільне життя зосереджена не тільки на уроках, вона наповнена безліччю яскравих подій. Учні спільно з учителями готують святкові номери і великі концерти, присвячені всіляким датам календарного року, це і День вчителя, і Новий рік, і 8 Березня, а між ними ще більшу різноманітність конкурсів, екскурсій, постановок. Класні керівники намагаються кожен для своїх, вже полюбилися, учнів, щоб вони отримали не тільки атестат, а й бурі емоцій і велику порцію спогадів.

Так само життя в стінах школи насичена різними історіями. Адже тільки в такому навчальному закладі як школа проходить майже 10 років нашого життя! Хтось тут вперше закохується, хтось здобуває перемогу і зазнає поразки, але всі ми отримуємо тут масу вражень і знаходимо нові знання на все життя.

Для багатьох найсвітліші спогади пов’язані з початковою школою, з найпершої вчителькою, яка назавжди залишиться в пам’яті, як добрий і мудрий наставник.

Необхідно пам’ятати, що шкільна пора дуже швидко проходить і буває всього лише раз в житті, її варто прожити яскраво, позитивно з максимальним інтересом для себе. Виходячи у доросле життя варто винести правильні життєві уроки, які підносили нам улюблені вчителі.

Цікава і насичена шкільне життя! Шкода, що все колись завершується. І ось уже дзвенить останній дзвінок.

Варіант 2

Шкільне життя кипить і вирує навіть у мене. Я, можна сказати, «законослухняна» учениця. Вчуся майже відмінно, ніколи нічого не порушувала, що не бігала, що не стрибала, як інші діти. Але, як виявилося, і в мого шкільного життя є цікаві моменти.

Перший клас. Всі діти пішли в їдальню пити кип’ячене молоко, а я його пити категорично відмовлялася. Дістала з портфеля помиті яблуко і від надміру почуттів підкинула його вгору. Воно долетіло до стелі, одскочило від нього і спокійнісінько вляглося на довгу лампу денного світла. Так вдало лягло, що нічого не розбило. Я завмерла.

Продзвенів дзвінок на урок. І відразу ж мій однокласник встав і «видав» мене вчительці. Вона написала зауваження в щоденник. Там було написано так: «Кидала яблуко в стелю, поведінка двійка». Домашні посміялися над цим зауваженням, і не стали мене карати. Більше яблука в стелю я не кидала.

Так уже сталося, що я міняла школу три рази. Мій тато – військовий. Тому, у мене втричі більше однокласників, ніж у інших хлопців.

Я ношу окуляри, тому, мене завжди садять ближче до дошки, на першу-другу парту. Вважається, що ці місця на очах у вчителя. Вона не звертає уваги на нас, таких правильних «очкариків-ботаніків». Її увага спрямована на останні парти. Їх в школі завжди називали «Камчаткою».

Ця історія сталася в кабінеті географії. У першій парті середнього ряду виявилася дірка. Хлопчик крутився весь урок, не знав чим йому зайнятися. Слухати вчителя географії він явно не хотів. І майже в кінці уроку він виявив цю злощасну дірку. Він тут же сунув в неї вказівний палець правої руки. За злою іронією палець в дірці застряг.

Хлопчик, мабуть, не очікував такого повороту подій. Він почав тихенько витягувати палець. Але палець застряг і не хотів витягувати назад. Вчителька продовжувала вести урок. Вона ще не бачила, що діється на першій парті.

Але це добре бачили сидять поруч учні. Вони почали сміятися, спочатку «пирскали» в кулаки. А потім почали сміятися голосніше. Тоді на ситуацію на першій парті звернула увагу вчителька. Весь клас сміявся вже в голос. Всім було не до уроку, було ж цікаво, як хлопчик витягне палець. А він застряг в дірці.

Тут пролунав дзвінок з уроку. Але ніхто не йшов. Прийшов на урок наступний клас. Тепер уже два класи в голос сміялися з невдалого хлопчика. Продзвенів дзвінок з зміни на урок, а ситуація не змінювалася.

Намагалися змастити розпухлий палець милом, але нічого не вийшло. Хлопці збігали в їдальню за рослинним маслом. Палець змастили, і хлопчик з працею, але все-ж витягнув його з пастки в парті.

Посилання на основну публікацію