Твір на тему «Пори року»

Весна в природі – це час пробудження, звільнення від снігових кайданів, пора сокоруху і готовності до нових проявів життя. Перші проталини, дзюрчання струмочків, які прагнуть до морів, гучні постріли набряклих бруньок, приліт перших птахів, діловито обживають старі гнізда: ось-ось з’явиться потомство …

У людському житті – це період безтурботного дитинства, пізнання, прояви свого «Я», помилок і азів набуття життєвого досвіду. Тут і набуття друзів, і перші набиті гулі, і накопичення знань.

Літо – пора цвітіння, набору життєвих соків, турботи про продовження роду. Зозуля кує нескінченні роки, наливається в лугах різнотрав’я, стає зримим майбутній урожай.

У людей – час завершення формування зрілості, вибору життєвого шляху, що відбулася любові і кар’єрного зростання.

Восени клени, які раніше інших фарбують місто, як писав поет, «бешкетним якимось кольором» швидше за інших дерев і розлучаються з листям. Берізки – ті починають «сивіти» з верхівок, потім теж не витримують і оголюються повністю. І тільки могутні дуби не здаються, тримаються до останнього. Але ось вдаряє перший ранковий заморозок – і незабаром вся земля виявляється замощеній мідними і золотими монетами листя. Природа готується до сну.

Люди теж підсумовують прожиті роки, ще раз аналізують досягнуте. Це час умиротворення і спокою, передачі життєвого досвіду і звичайних по своїй суті життєвих радостей.

Зима … Земля напружується від холодів, поки не впав перший сніг, Озера і річки сіпаються тонким льодком, при ударі об який чітко видно висверкі весняної веселки. У захололому повітрі далеко навкруги чути звуки Тиша і спокій …

Про прояви зими по відношенню до людського буття навіть і говорити не тягне. Але … так хочеться знову дочекатися весни, пори пробудження.

Дуже хочеться! Адже все це ми вже не раз проходили …

Посилання на основну публікацію