Твір на тему “Обмін”

Зараз я і мої однокласники знаходимося в тому віці, коли формується характер. Те, що зараз буде в нас закладено, буде супроводжувати нас в подальшому. Потім вже складно буде виправити щось в характері. Недарма, наш вік називають «перехідним». Ми переходимо з дитинства в юність, в більш дорослу і складне життя. Саме тому потрібно увібрати «як губка» якомога більше позитивних якостей.

Одним з таких якостей я вважаю щедрість. Досить часто я чую з раннього дитинства від своїх батьків фрази про те, що не можна скупитися, що потрібно ділитися, що жаднюг ніхто не любить і не поважає. У мене є друг, з яким ми дружимо з дитячого садка. Якщо у мене з’являється якась нова річ, іграшка, я з радістю поспішаю йому її показати. Також і він надходить. Буває, що іноді ми змінюємося іграми, комп’ютерними дисками або сувенірами. Але потім завжди повертаємо всі один одному, щоб було чесно. Це наша своєрідна гра. Батьки дозволяють нам так поступати, тому що справедливо думають, що так виховується в нас чесність. Нам і самим подобається така гра, яку ми самі ж і придумали. Ми трохи пограємо і все повернемо один одному.

Наша дружба нагадує мені вірш відомої поетеси Агнії Барто «Так на так». У ньому розповідається про те, що двоє хлопчиків заради розваги змінювалися різними дрібничками: то старенького зайчика на іграшкову кішку, то на зламану брошку і навпаки. В процесі обміну навіть брали участь гвоздики і гайки. У своїй придуманої грі вони вирішили змінюватися без обману, причому, що на що міняти – для них було неважливо. Так тривало цілий день. Але в результаті кожен залишився при своєму. Всі залишилися задоволені, тому що змогли пограти як зі своєю річчю, так і з річчю друга. Ось так само відбувається і у мене з другом, ніби вірш писали про нас.

 

Посилання на основну публікацію