Твір на тему “Невпевненість в собі”

Кожен хоч раз у житті відчувала почуття страху, що виникає разом з необхідністю прийняти будь-яке рішення. Це і є невпевненість в собі. З появою страху перед невідомістю ми прагнемо захистити себе, залишившись в зоні комфорту. Сумнів у власних здібностях призводить до того, що ми робимо крок назад, щоб ще раз обдумати можливі наслідки свого вчинку. Здається, ніби будь-яка дія призведе не до того результату, який хочеться.

У всіх невпевненість в собі зароджується з різних причин. У кого-то це зародилося ще в дитинстві. Коли батьки або вчителі кажуть тобі, що нічого не вийде, рано чи пізно ти сам починаєш так думати. Хтось стає невпевненим через невдачі, супутніх в багатьох ситуаціях. Страх не виправдати очікувань рідних, друзів або знайомих позбавляє віри в свої сили. Також комплекс неповноцінності робить людину залежною від чужої думки.

Ніколи не пізно змінити щось в собі, стати краще. З заниженою самооцінкою можна боротися. Завжди потрібно пам’ятати, що боятися – це нормально. Без помилок немає зростання, без поразок не зрозуміти смак перемоги. Кожен раз відступати значить заважати собі у виконанні бажань і досягнення цілей. І, озирнувшись на своє життя, будуть бачитися тільки втрачені можливості.

Звичайно, легко говорити про подолання невпевненості, і набагато важче дійсно пересилити це почуття. Такий тривалий процес вимагає терпіння і мужності. Тому, щоб уникнути стресу, починати потрібно з малого. Раз по раз надходити незвичним чином, не ховатися від труднощів, а кидати їм виклик. Зрештою, боязнь поступиться місцем рішучості, занижена самооцінка зміниться прийняттям недоліків і умінням використовувати переваги. Повністю невпевненість в собі ніколи не зникне. Різною мірою вона притаманна всім людям. Але стійко перенесені перешкоди послужать основою для формування досвіду, завдяки якому справлятися зі страхами буде набагато простіше.

Узагальнюючи вищесказане, можна відзначити, що ми все життя змушені стикатися з перешкодами на своєму шляху. З боку ніхто не зможе визначити, як краще вчинити в даній ситуації конкретної людини. Тому тільки нам вибирати зупинятися, уникаючи складнощів, або, навпаки, кинутися їм назустріч. Як то кажуть: «Якщо потрібно, роби це з острахом, але – роби».

Варіант 2

Невпевненість – це негативна якість особистості, при якому підривається віра в себе, свої сили і правильність дій і рішень. Я вважаю, що люди не народжуються невпевненими в собі, – такими їх робить оточення. Можна умовно розділити невпевненість на придбану протягом життя і на культивованих роками, і розглянути кожну окремо, щоб переконатися, що вона руйнівна і не несе в собі ніяких позитивних нюансів.

Дитина відмінно розбирається в історії України, часто відповідає біля дошки і, як правило, отримує з цього предмету одні п’ятірки. Але настає момент, коли він відповідає неправильно. На нього здивовано дивиться весь клас, а вчитель просить ще трохи подумати. Збентеження, нерви напружені до межі, один дурний смішок – і його впевненість у собі впаде нижче плінтуса. Ймовірно, про це всі забудуть, ледь вийшовши зі школи, але учень запам’ятає надовго і надалі не буде тягнути руку, сумніваючись в своїх знаннях: а раптом знову скаже не те?

Можна навести ще один приклад. Батьки з дитинства твердили своїй дитині, що через деякі вад зовнішності йому ніколи не стати актором. Отже, яким би талановитим він не був, впевненість в тому, що його не приймуть, буде настільки велика, що він так і не прийде ні на один кастинг. Взагалі роль батьків у формуванні особистості дитини часто недооцінюють. Насправді вони для нього – приклад для наслідування. Всі слова, сказані ними, він сприймає як істину. Тому якщо йому кажуть, що нічого у нього не вийде, то так воно і є.

Шкода хлопців? Звичайно! Але якщо в першому прикладі з невпевненістю можна впоратися самостійно, адже вона з’явилася в результаті незручної ситуації, то в другому слід звернутися до фахівця: якщо невпевненість в собі вселяли з дитинства, то розібратися самому буде дуже складно. Саме тому і потрібна людина, яка б розвіяв накопичені з роками сумніви і змусив повірити в себе і свої сили.

Щоб підвищити самооцінку, необхідно частіше хвалити себе і не акцентувати увагу на прикрих дрібницях, щоб вони не зіпсували настрій. Потрібно зрозуміти, що будь-яка людина може помилятися, нічого страшного в цьому немає. Страшно – це опускати руки і говорити, що нічого не вийде. З усього цього випливає, що з невпевненістю в собі потрібно боротися, бо вона тягне людини вниз, як непотрібний баласт, не дає йому розкрити свої таланти і, можливо, зробити цей світ трішечки кращим.

Посилання на основну публікацію