Твір на тему “Мій улюблений учитель”

Мій улюблений учитель – це класний керівник. Звуть її Олена Валеріївна. Вона – прекрасний учитель! Познайомилися ми в сьомому класі, по початку ми трошки побоювалися вчительку, бо Олена Валеріївна здавалася всім хлопцям дуже суворої, адже вона заступник директора. Але через деякий час зрозуміли, що вона дуже м’яка і приємна жінка, настільки добра, що для багатьох була другою мамою, адже Олена Валеріївна ставиться до нас, як до своїх рідних дітей.

Вона знає про нас навіть більше, ніж наші рідні батьки. Ми часто з нею розмовляємо на різні теми, як з другом, а не як з учителем. Вона не веде у нас ніякої урок по предмету, тільки класні години, але їх ніхто і ніколи не прогулює. Швидше за все вона мріяла про роботу вчителя з дитинства, тому що, щоб бути таким чудовим учителем, потрібен талант, якому не можна навчитися в інституті або на якихось особливих курсах. Завдяки нашій вчительці будні проходять не так нудно, як було раніше.

Я впевнена, що кожен учитель бажає, щоб його учень домігся успіху в майбутньому. Дуже радує те, що багатьом учителям подобається їхня робота і вони із задоволенням дають хлопцям нові знання. Я думаю, ми будемо з трепетом згадувати навчальні дні і вчителів, яких ми сильно любимо.

Варіант 2

Чи замислювалися коли-небудь дорослі – чому багато деякі діти не люблять ходити в школу, а деякі – йдуть туди охоче і навіть радісно. Напевно так. І в небажанні вчитися батьки і вчителі, звинувачують, як правило, самих же дітей. Ледачі, безвідповідальні, нічого не хочуть – ось як якими епітетами нагороджують учнів, які не люблять в школу. Але чому ж деякі хлопці з радістю біжать на уроки, навіть чекають їх? Думаю, що відповідь проста – у них є улюблений учитель!

Такий учитель є і у мене. Його звуть Олександр Іванович Шмельов, він прийшов в нашу школу недавно і викладає уроки музики. Особисто я музику ніколи особливо не любив. Слуху у мене немає, як каже моя мама: «ведмідь на вухо наступив». А вже класичну музику я і зовсім не терпів. Але з приходом в наш клас Олександра Івановича все змінилося. Він настільки цікаво і нестандартно став розповідати нам про відомих композиторів, про їх творах, що я щиро захопився його предметом. Коли слухаєш його розповіді, то людина, про яку йде мова, немов встає перед тобою. Ти переживаєш за його долю, а вона, як виявилося, у багатьох музикантів була дуже непростою. Ти радієш його успіхам і засмучуєшся невдач. Олександр Іванович так розбирає по поличках будь-який музичний твір, що починаєш чітко розуміти – про що там йде мова, що саме композитор хотів сказати нам цими чудовими звуками.

Про сучасну музику наш учитель теж не забуває. Він зовсім не вважає її якийсь «відсталою» або нікому не потрібною. Ми ходимо разом з ним на концерти як класичної музики, так і сучасних виконавців. Потім Олександр Іванович запрошує нас до себе додому. Ми п’ємо чай, ділимося враженнями від концерту, та й взагалі – говоримо про все на світі.

Я вважаю, що мені, та й усьому нашому класу дуже пощастило, що в школу прийшов такий викладач. Він справжній професіонал і майстер своєї справи. І нам буде дуже шкода розлучатися з ним, коли навчання завершиться.

Посилання на основну публікацію