Твір на тему “Лист вчителю”

Дорога, Ірина Олександрівна! Ми з вами провели найкращі шкільні часи. Ці 4 роки в початковій школі були неймовірно цікавими. За ці 4 роки я познайомився зі своїми справжніми друзями, навчився азам грамотності та рахунку.

Звичайно, не тільки навчанням запам’яталося мені час в початковій школі. За цей період я навчився спілкуватися з однолітками і познайомився з однокласниками, які стали мені як друга сім’я, а ви, Ірина Олександрівна, стали нашою мамою.

Я пам’ятаю наші сварки і бійки. Куди ж без них в початковій школі? Пам’ятаю, як ви схопили мене і Андрія Черкасова, відвели в клас, і ми з вами разом пили чай. Я більше ніде не бачив такого підходу до вирішення конфліктів. Ми всім класом могли прийти до вас і розповісти про свої проблеми за чашкою чаю. Навіть після закінчення початкової школи я часто за звичкою йшов до свого перший кабінет. Але там ви сиділи вже з іншими дітьми і розпивали наш улюблений чай. Але, часом, мені так не вистачає ваших посиденьок.

Середня школа – це пряма дорога в доросле життя. Але тут нам дуже не звично, тому що вчителі до нас ставляться як до своїх учнів, а не як до своїх рідних дітей. Я ніколи не забуду нашу першу новорічну дискотеку, де я вперше потанцював з Оленою. Саме ви тоді витягли мене на танцпол, і я провів один з найкращих вечорів в моїй дуже молодого життя. Я його пам’ятав дуже довго і дуже довгий час хотів вас зловити в школі, щоб подякувати. Але час минав, а я все забував. І ось тепер, я хочу сказати вам спасибі за той прекрасний вечір.

Мій клас – моя команда, моя сім’я. Без вашої допомоги ми б ніколи не стали такими дружними. Зараз, коли ми опинилися в середній ланці нас часто могли задирати старшокласники, але завдяки своїй згуртованості, ми можемо постояти за себе. Наш 5 «А» боялися навіть одинадцятикласники. Ми були справжньою бандою і завжди заступалися за себе і за того хлопця. Так, може бути ми були не найсильнішими в плані навчання, але ми завжди були тим колективом, які готові заступитися за будь-якого дорого нам людини. Ми – дуже сміливі діти. І цю сміливість в нас вихователі саме ви.

Я пам’ятаю наш випускний і сльози всіх дівчат. Наші спільні обійми з вами. Я ще не розумів, яке чудово час йде. Я хочу сказати вам спасибі, Ірина Олександрівна. Нехай у вас буде багато хороших дітей. Сподіваюся, ви нас ніколи не забудете. А ми ніколи не забудемо вас.

Варіант 2

Шановна моя, Олена Леонідівна! Я назавжди запам’ятала ті чотири роки, які ви нас вчили і давали нам знання і свою любов і турботу. Я запам’ятала кожен урок і кожне наше заняття, вивчила ази грамотності та рахунку і відкрила для себе багато нових дверей, які допоможуть прокласти дорогу в майбутнє. Саме за допомогою вас я знайшла своїх перших друзів, а також серед них знайшла найкращих, які тепер перебувають завжди поруч зі мною і якщо потрібно виручають і допомагають вирішувати найскладніші ситуації і проблеми. А ви для мене, Олена Леонідівна стали другою мамою, з якою я також могла поділитися своїми проблемами або секретами і була на сто відсотків впевнена в тому, що про це ніхто більше не дізнається. Іноді навіть про всі ці проблеми не знали батьки, а ви допомагали нам їх вирішувати. Крім цього крім батьків в нас вірили ще й ви і сподівалися, що з нас вийдуть справжні і добрі люди.

Звичайно, були моменти, коли ми вас просто не розуміли і тому приводу дуже сильно сердилися на вас і не хотіли не слухати, ні розмовляти. Адже ми вважали себе дорослими, а ви як нам здавалося, надходили з нами як з маленькими дітьми. І тільки через кілька років ми вас розуміємо, і виявляється, ви мали рацію.

Ваші уроки залишилися для нас назавжди в пам’яті, і забути про них не можна. Ви намагалися прищепити нам любов не тільки до літератури, а й книгам. І я тільки завдяки вам дуже сильно люблю читати і не можу уявити життя без книг. Коли ви нам розповідали про того чи іншого героя твору, то створювалося таке передчуття, що вони ожили і зараз перебувають разом з нами в цьому класі. А на багатьох з героїв ми хотіли бути схожими і навіть наслідували їм. В кінці кожної книги є епілог, який вчив нас не тільки довіряти один одному, а й допомагати і рятувати з будь-якої ситуації, а також і вміти прощати, дружити і бути в першу чергу людиною.

І хоча ми зовсім скоро покинемо стіни цієї школи, і потім у кожного з нас почнеться зовсім інше життя і у кожного з нас вона буде різною. І нам дуже хочеться виправдати ваші надії і стати саме такими, якими ви і мріяли і застосувати в майбутньому все, що ви в нас вклали. Ви дуже багато вклали в кожного з нас, і саме мені хочеться в майбутньому стати вчителем літератури, як і ви. Я хочу в майбутньому також як і ви віддавати дітям частинку себе і стати гідною своєї професії.

Крім цього мені дуже сумно йти звідси і я буду дуже сильно нудьгувати по походам, де ми збиралися усім класом і весело грали і розважалися, по урокам, адже для мене більше дзвінок на урок не продзвенить, але я буду його чекати, а також зовсім скоро мені не потрібно буде робити уроки і по ним я теж буду дуже сумувати.

Посилання на основну публікацію