1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Твори
  3. Твір на тему “Книги, які я читаю”

Твір на тему “Книги, які я читаю”

Я навчилася читати ще до школи, і сьогодні у мене багато улюблених книг.

Звичайно, я дуже люблю казки. Серед них найулюбленіші – казки X. К. Андерсена. Чомусь вважається, що твори цього жанру створюються для самих маленьких дітей. Але мені здається, що глибокий зміст казок Андерсена стає зрозумілим в більш пізньому віці. В моїх улюблених казках розповідається про найголовніші людські цінності: про справжню дружбу, кохання, вірності, відданості і чесності. «Стійкий олов’яний солдатик», «Свинопас», «Нове плаття короля», «Дикі лебеді» – ці твори я готова перечитувати безкінечно.

Ще я дуже люблю такі відомі всім книги, як «Пригоди Незнайка та його друзів» Миколи Носова, «Вінні-Пух і всі-всі-всі» Алана Мілна, «Пригоди Чиполліно» Джанні Родарі, «Малюк і Карлсон» Астрід Ліндгрен. Їх я теж читаю з величезним задоволенням. Звичайно, я бачила і все мультфільми, створені за цим чудовим творам.

А ось з тих книг, які я прочитала останнім часом, найбільше мені сподобалися розповіді Антона Павловича Чехова. У маленький збірник, подарований мені мамою, входять шість коротких оповідань: «Ванька», «Білолобий», «Втікач», «Хлопчики», «Кінська прізвище», «Пересолив».

Я знаю, що Чехов написав для дорослих читачів багато серйозних книг і що перша його професія – лікар. Мамин подарунок привернув мене тим, що в передмові було сказано: гумористичні оповідання. Я почала їх читати.

Ось розповідь «Ванька». Наївний до межі, малограмотний хлопчисько пише лист своєму дідусеві. Вся невтішна життя Ваньки Жукова нібито проходить перед моїми очима: і в селі з дідусем Костянтином Ма- Карича, і в місті в майстерні шевця. У листі головного героя стільки жалібних подробиць, що мені зовсім не до сміху. Вся надія бідного Ваньки на те, що отримає дід лист і забере внука додому. Ось тільки дідусь ніколи не отримає цього листа, адже написав його Ванька «на село дідусеві».

Гірка простота Ваньки – зовсім не привід посміятися над ним. Так от, значить, який у письменника Чехова «гумористичний» розповідь! Якщо на всю цю історію кинути поверхневий погляд, якщо не вчитуватися і не відмовитися, не хвилюватися за долю хлопчика, так і насправді смішно: дурний хлопчисько не розуміє, що лист ніколи не знайде свого адресата! Читач же вдумливий і небайдужа чи не стане сміятися, його серце мимоволі відгукнеться на дитяче горе.

Напевно, міцно і по-справжньому любив Чехов дітей, якщо написав такі розповіді, як «Ванька», «Втікач», «Хлопчики». Маленького втікача, я думаю, Чехов, напевно, сам лікував, коли працював у сільській лікарні. А як по-доброму, весело і з любов’ю посміявся автор над хлопчиками Чечевіцина і Володею Корольовим, які зібралися бігти в Америку.

В оповіданні «Кінська прізвище» весь будинок згадує прізвище людини, яка вміє заговорювати хворі зуби. Тут гумор Чехова вже зовсім не такий, як в попередніх розповідях. За смішною назвою і за смішними подіями ми бачимо грубих і неосвічених людей, з якими, я думаю, нікому не хотілося б потоваришувати.

Мені сподобалися всі розповіді Чехова, які я прочитала. На перший погляд вони прості і звичайні, і в них розповідається про самих звичайних людей і події. Але варто задуматися надпрочітанним, і стає сумно.

Тепер я розумію, що читання не завжди буває тільки розважальним. Книги вчать думати. Багато чого з того, що хочуть донести до нас письменники, не лежить на поверхні, а вимагає наших глибоких і серйозних роздумів.

ПОДІЛИТИСЯ: