Твір на тему «Чарівниця-зима»

Зима – чудове, майже казкове пору року. Неймовірної краси сніжинки кружляють в повітрі, чудові розписні візерунки малює мороз на наших вікнах, дерева стоять, немов зачаровані Сніговою королевою, земля покрита пухнастим сніговим покривалом. Адже не дарма в народі зиму назвали чарівницею і красунею.

Це час року просто незвичайне, воно надихало поетів на створення дивовижних творів. На зимову тематику написані і твори відомих нам письменників, ці чудові вірші “Чародейкою Зимою …” Ф. І. Тютчева і “Зимова дорога” О. С. Пушкіна.

У Пушкіна зима нудна і сумна, навіває сумні спогади, дорога здається пустельній, нескінченної і зовсім самотньою, ямщик лише легке нагадування чогось рідного, і тільки очікування зустрічі з милою біля палаючого каміна «гріє» душу. Може по тому таке похмуре опис зими у Пушкіна, що він їхав на трійці вночі. Днем видовище було б яскравіше, сніг іскрився б під сонячними променями. А може просто поет перебував не в найкращому настрої, йому було самотньо, він швидше хотів повернутися додому.

Тютчев ж, навпаки, в холодному, запорошеному снігом лісі, бачить життя і сліпучу красу. Він описує зиму, як ніби казку розповідає: «І стоїть він, зачарований, що не мрець і живой, сном чарівним зачарований …». Сніг на сонці блищить і грає, зима описана у всій красі: сніжна, морозна, дивовижна.

Два чудових російських поета описують одне і теж час року, але зовсім по-різному. У кожного з них свій світогляд і бачення природи. А може просто сама зима буває найрізноманітнішою: то вона красива і іскриста і нею хочеться захоплюватися, то вона сумна і похмура, від чого на душі стає тоскно. Завдяки такому перевтілення, можна точно сказати, що зима – справжня чарівниця!

завантажити
1,78 KB 100

Посилання на основну публікацію