✅Твір «Моя професія – лікар-стоматолог»

З вибором професії у мене труднощів не було. Напевно, з самого дитинства я знала, що хочу стати дитячим стоматологом. Річ у тім, що моя мама – стоматолог.

Приблизно, коли я була у другому класі, вона привела мене до свого кабінету, мені треба було полікувати молочний зуб. Мама терпіти не може, якщо зуб хворий, навіть якщо він молочний.

Ми прийшли раніше, біля кабінетів ще не було пацієнтів. Мама чесно мені розповіла, що буде трохи боляче, поки вона буде знеболювати зуб, а потім я нічого не відчую. Так воно все і сталося, я довіряла мамі, і зовсім не боялася. Але ось, коли я вийшла з кабінету, я побачила, що поряд з кабінетом дитячого стоматолога сидять і жахливо ревуть двоє дітей.

Їхні мами переконували, щоб вони не боялися, але діти не замовкали. Один хлопчисько навіть пробував втекти.

Я не могла зрозуміти, чому їм страшно? Я підійшла, і почала їх заспокоювати, діти прислухалися до мене, адже я була теж дитиною. Вийшла дитячий стоматолог, побачила, що діти спокійні, заусміхалася і сказала: «Добре б було, якби ти щодня сюди приходила і заспокоювала моїх маленьких пацієнтів, у мене так не виходить».

Я постійно вдома грала в лікарню, перевдягала всіх своїх ляльок. Завжди шкодувала, що у ляльок рот не відкривається, і я не можу їм зуби лікувати. Мама сміялася наді мною, казала: «Нічого, нічого, ще надивишся».

Я знаю, що стати хорошим фахівцем складно, попереду довгі роки навчання, але я хочу бути тією людиною, до якої дітлахи йтимуть без страху. Я хочу знайти такі слова, щоб вони мені вірили. Я буду намагатися добре вчитися, буду прагнути стати відмінним лікарем і справжнім дитячим другом.

Посилання на основну публікацію