Твір-міркування на тему “Що таке самовиховання”

Самовиховання є одним з ключових факторів у розвитку кожної людини. З самого дитинства дитині необхідно давати знати, що без виховання себе самого, без старань, не можна стати порядною членом сучасного суспільства.

Якщо задуматися, то кожна людина, в тій чи іншій мірі, будує себе сам, причому з нуля. Звичайно, йому допомагає оточення, ті ж батьки, але без самоконтролю, без самоаналізу далеко в цьому житті не піти.

Візьмемо для прикладу дитини. Його виховують, навчають що таке «добре» і що таке «погано», він росте, розвивається. І в якийсь момент батькам вже нічому його навчити. Невже це все, і далі вже не розвинутися? Але немає, ось тут в справу і вступає то саме самовиховання. На думку багатьох психологів, виховання самого себе дається куди більш важче, ніж виховання кого-небудь іншого. Адже щодо себе не можна допускати ні найменшої провини. Тут щось упустив, там забув, і вся система валиться. Звичайно, можна сказати і так, що навіщо людині самоосвічуватися, до чогось прагнути, якщо підсумок у кожного однаковий. Але самовиховання безпосередньо залежить на якість життя кожної окремо взятої людини.

Самовиховання може відбуватися по-різному. Можна подивитися на інших людей, взяти модель поведінки шановного суспільством людини, і постаратися виокремити з нього ті елементи, які і тебе зроблять так само хорошим і успішним. Це один момент. Також потрібно не забувати і про книжки. Але тут потрібно навчитися відокремлювати корисну інформацію від словестного мотлоху, що дається вкрай нелегко. Але з досвідом все, так чи інакше, приходить.

Найрозумніші люди нашої планети не стали б настільки відомими, якби не займалися самовихованням. Так, це важкий шлях, місцями, здається, навіть неможливий, але навіть прагнення до якогось ідеалу це вже чудово і таку людину можна тільки похвалити. Не так важлива мета, як саме бажання і праця. Зрозуміло, в питанні виховання самого себе кінцевої мети немає і бути не може. Адже не можна ж просто в якийсь момент сказати собі, мовляв, все, я став ідеалом, мені більше нічого не потрібно, я все зробив. Ні, потрібно раз по раз долати перешкоди на своєму шляху, покращувати себе як зовні, так і внутрішньо, займатися самоаналізом, придумувати щось нове, заводити нові корисні знайомства. І тоді, само собою, ми хоч трохи наблизимося до нашої недосяжну мрію.

Варіант 2

Що таке самовиховання? З назви поняття ясно, що це виховання самого себе, своїх переконань, звичок, уподобань, розпорядку дня і режиму. В деякій мірі це і є самодисципліна. Але для чого потрібно виховувати себе самого? Хіба за нас це не роблять наші мами і тата, вихователі в дитячому садку і вчителі в школі?

Людина повинна приділяти час вихованню своєї душі. Те, про що йдеться дитині в дитячому віці, забувається з часом. Режим дня, до якого був привчений дитина з дитинства, може почати турбуватися з етапом дорослішання. Цінності, переконання і звички змінюються з року в рік. Як правило, те, що вважається аморальним, шкідливим і поганим, дається в рази легше ніж те, що є істинно необхідним, корисним і правильним.

Самовиховання – невід’ємний атрибут в житті кожного поважаючого себе людину. З разу в раз слід виховувати в собі правильні звички, щоб бути здоровим і успішним. Не палити, а бігати вранці, не дивитися телевізор з дурними гумористичними передачами, а читати хороші книги, слухати не брудний реп, а гідну музику. Адже з таких малозначних на перший погляд речей будується весь уклад життя тієї чи іншої людини.

Самовиховання стосується не тільки внутрішнього життя кожного з нас, але і взаємин з оточуючими і цілим світом. Виховуючи в собі моральність, людина буде дотримуватися високих моральних принципів в спілкуванні з іншими. Повага, почуття жалю, доброта і чуйність до ближнього – всі ці якості людини народжуються в ході самовиховання, в ході самостійної роботи над своєю особистістю.

Дисциплінованості повинен бути підданий і наш розум, разом з образом думки і сприйняттям світу. День у день кожен з нас повинен виховувати в собі почуття прекрасного, оптимізм і інтерес до життя. Як інакше вижити в сучасному суспільстві з шаленою навантаженням на розум? Бачення радості в дрібницях і вичленення доброго з поганого – навички, яким можна навчитися тільки за допомогою виховної роботи над своєю свідомістю.

Самовиховання – це одна з найважливіших діяльностей людини. Це та сама робота над собою, яка приносить радість в будь-який буденний день. Тільки завдяки самостійної дисциплінованості можна стати по-справжньому світлим, добрим, порядним і успішною людиною. А тому і щасливим.

Посилання на основну публікацію